Матеріали і методики досліджень
« Угрупування ґрунтових енхітреїд паркових екосистем міста Львова
Енхітреїди у ґрунті різного типу вивчені недостатньо. Це пов’язано з деякими труднощами, що виникають при дослідженні та визначення енхітреїд.
На даний час виділяють дві загальноприйняті методики дослідження: метод Нельсона – нагрівання знизу та охолодження зверху ґрунтового шару, і метод О’Коннора. Сучасні дослідження показують, що різниця між цими двома методами незначна при вивченні мінеральних ґрунтів, а застосування до багатих гумусом та торфових ґрунтів метод лійки ефективніший (O’Connor 1962, Abrachamsen,1972).
Для дослідження проби ґрунту з підстилкою відбиралися шляхом вирізування з верхнього шару (гумусо-акумулятивний горизонт) діаметром 5,5 см на глибину 5 см. у лабораторії отриману ґрунтову пробу ділили на верхню частину – лісова підстилка та нижню – власне грунт і вміщували на сітки лійок електора. Вигін енхітреїд здійснювали автоматично на електроді методом О’Коннора, в якому використовується принцип негативного фото-та термотаксисів (O’Connor 1967; Гиляров, 1975). Фіксацію тварин здійснювали розчином 70%-го етилового спирту або 2%-го формаліну. Розбір проб та облік енхітреїд проводили у чашках Петрі під бінокуляром МБС-9.
Встановлення чисельності ґрунтових енхітреїд проводили з урахуванням їх розмірних груп та методів виділення. Отримані показники чисельності тварин у пробі переводили на площу 1м2 шляхом перемноження на коефіцієнт 421 з урахуванням особливостей вертикального поширення об’єктів дослідження.
Покази чисельності ґрунтових енхітреїд були вихідними для визначення біомаси. Масу угрупувань енхітреїд визначали розрахунковим методом, використовуючи формулу:
W= 6,22? X1,55 (Єва Новак, 2001),
де W–чиста маса особин, х- довжина тіла енхітреїд