Дисципліни:

3. Основні закони композиції.


« Основи художнього проектування / Упор. Л. А. Борисова, 2011

3.1. Геометрична форма костюму.

Костюм – це безліч образів конкретних форм, та їх розвиток.

Костюм – це форма, яка виліплена тканиною, вона надає фігурі ті чи інші обриси.

У дизайні є два види композиції:

1 – композиція на площіні яка має два виміри. Це – тканина, ковдри, скатертини, хустки, та ін..

2 – композиція яка має об,єм є тримірною. До цієї композиції належать; костюм,взуття, головні убори, та ін..

Композиція костюму – це є організація усіх елементів форми, яка залежить від призначення костюму, та зв’язку елементів його форми. Форма костюму – це кордон в якому виявляється силует. Силует – це пласке зображення форм одягу, чітко відокремлене контурами.

Одяг – це об’ємно-просторова форма, яка складається з наступних первинних елементів: геометричного виду форми в цілому та її частин; поверхні форми та її частин; конструктивно- декоративних ліній форми; величини форми та її частин; маси форми та її частин; фактури матеріалу; кольору та малюнку матеріалу форми; орнаменту, оздоблення та оздоблювальних матеріалів; фізико-математичних властивостей матеріалу форми; світлотіней форми.

Перераховані елементи не є сталими і можуть змінюватись у певних межах. Геометричний вид форми та її частки визначаються співвідношенням вимірів форми у системі трьох координат. Форма одягу, яка витягнута в одному напрямку, прагне до прямокутника; форма, яка поширюється у трьох вимірах – це коло; форма проміжна< об’єму, яка наближається до фігури людини – це трапеція або трикутник.

У формоутворенні виділяють такі силуети: прямий, трапецієвидний, овальний (кулеподібний), Х-подібний, трикутний.(див. мал. стор.25-27).

Форм визначають три: пряму, трикутну, та овальну (кулеподібну).

Конструктивні лінії одягу – це контурні лінії його форми і деталей та видимі лінії з,єднання складових частин і деталей форми: шви, виточки, складки, рядки.

Декоративні лінії – це лінії різних обробок одягу: рельєфи, рядки, пояси, клапани, тощо.

В конструктивно-декоративних лініях поєднані елементи конструктивни та декоративних ліній.

Елементи в формі поєднуються за принципами контрасту, нюансу, та тотожності.

3.2. Пропорціональність та масштаб.

Пропорція – це є співвідношення окремих частин форми між собою.

Масштаб – співвідношення маси виробу з масою людського тіла.

Модуль – одиниця виміру для усієї фігури та її частин.

Форма костюму, та її розміри мають тісний зв’язок з тілом людин. Пропорції тіла людини це є співвідношення окремих частин тіла. Вони залежать від росту людини, довжини верхніх та нижніх кінцівок, його ваги, та асиметрії тіла. Пропорційність – є основною умовою для вирішення гармонійності виробу, якщо у костюмі є чітка пропорційна система поєднання частин його.

Організація усіх частин костюму, її послідовність, який потрібен для впливу на глядача. Тому приділяється така увага до просторової організації форми та до її геометричних характеристик: до понять, схожості, рівності, соразмірності та пропорційності. Використовується два види пропорцій – арифметичні та геометричні у формі костюму, у окремих деталях, у лініях внутрішнього наповнення костюму та ін.. Різні розмірні відношення у костюмі; довжина та ширина виробу, об’ємні комірці та шляпи, використовуються дизайнерами для побудови образу у костюмі.

Якщо форма костюму співвідноситься с фігурою, та ховає її недоліки, то костюм вийшов, він буде гармонійно працювати і для носія і для продавця. Якщо форма костюму завелика, то фігура людини потоне, що дає незручності для носія та глядача. Форма костюму повинна мати співвідношення з деталями у костюмі, наприклад: не може бути поєднана велика нарядна форма з деталями повсякденного костюма для роботи. Масштабність пов’язана з пропорційністю; співвідношення деталей у костюмі з ростом людини та масою. Якщо тканини чи трикотажні полотна з яких компонується костюм, мають орнамент,то він повинен співвідноситись з призначенням костюму, добиратись мотив малюнка рапорт та колер. Використовується малюнок на полотні так, щоб він давав гармонію з розміром фігури людини, задавав їй пластику. Використовуючи орнамент на полотні, дизайнер має можливість зорово зробити стан легким, чи монументальним. Якщо костюм вийшов, то відбувається гармонія усіх частин так, що ні додати, ні віднятим нічого не можна бо буде гірше. У костюмі відбувається система горизонтальних чи вертикальних членував. Якщо якийсь предмет поділити на рівні частини, то він викликає відчуття спокою, поділений на нерівні частини – відчуття руху. (див. мал.. стор. 28). Для цього і використовують арифметичні чи геометричні пропорції, вони відбуваються у побудові фігури людини, як у дитини так і у дорослих.

Гармонія – це поєднання одного цілого – інакше це єдність форми та змісту. Якщо знайдена гармонія, то цей предмет заспокоює людину, викликає відчуття задоволення. Багато поколінь людей складали канонічні системи для зодчих, скульпторів, живописців та художників ужиткового мистецтва.

Гармонія відображає добро та красу; а дисгармонія – зло. В умовах промислового проектування усі співвідношення частин та цілого пов’язані єдиною системою гармонізації і форми. Основою гармонізуючого початку є стандарт – розмір, який приймається за основу, при побудові масштабних проектів.

3.3. Метр та ритм.

Слово ритм з грецької означає «плин».

Ритмом називають закономірне чергування співрозмірних та чуттєво-від чутних будь-яких елементів в часі чи просторі.

Послідовна закономірна зміна, зростання чи зменшення елементів та інтервалів, характеризує ритмічний порядок. Ритм у композиції костюму постає одним із заходів зв’язку усіх частин форми, які складають костюм. Ритмічний порядок надає формі руху, тому ритм є одним з найважливіших чинників у формоутворенні костюму.

Характер побудови ритму (активний, пасивний, не дуже активний) у костюмі може створювати різну ступінь динаміки форми: швидку, плавну, уповільнену або скакоподібну.

Найпростіший прояв ритму, або найпростіша закономірність, на основі якої будується повторюваність елементів, є рівномірне чергування елементів і інтервалів. (див. мал. стор. 26-27). Такий ритм називають простим метричним рядом (порядком). Прикладом метричнного порядку можуть служити: повторення рівних форм через рівні інтервали, повторення рівних фірм без інтервалів та радіальний ритм (ритм з центром рівних радіусів).

Метричний порядок у формі костюму, або його орнаменті слід використовувати помірно, тому що часте повторення однакових елементів призводить до монотонності та одноманітності.

Закономірності ритму.

Ритмічний порядок може бути таким:

1) Чергування рівних елементів через нерівні інтервали між ними.

2) Елементи зростають чи зменшуються, а інтервали між ними залишаються сталими.

3) Зростають чи зменшуються і елементи, і інтервали між ними.

4) Елементи і інтервали зростають чи зменшуються при радіальному їх розташу ванні.

У моделюванні на цих засадах ритму можна скласти дуже багато різних порядків.

Прикладом метричної побудови форми у костюмі можуть бути складки плісе та гофре на спідниці, прикладом ритмічної – волани різної ширини.

Ритмічний порядок в костюмі посилює його художню виразність та створює певний настрій. Емоційний вплив ритмічної композиції буде тим більшим, чим активніше та різноманітніше будуть застосовані різні ритмічні побудови. (див. мал. стор. 29).

Елементи костюму можуть підпорядковуватися метро ритмічній організації у вертикальному,горизонтальному,спіральному,промене- вому, радіальному,паралельному і комбінованому напрямках.

Ритмічній чи метричній організації підвласні усі властивості форми, її частин та деталей. Використання у костюмі тільки одного розміру у ритмічній організацією явище дуже рідке. Частіше можна бачити метро ритмічне поєднання різних розмірів. Поєднання розмірів можуть базуватися на їх пропорційній залежності. Наприклад: один розмір метричного ряду будує фурнітуру (розташування ґудзиків); другий – ширину смужок тканини; третій – світлове співвідношення цих смужок. Ще один розмір метричного ряду - організовує волани плаття. Великий вплив на його силует, тобто ритмізацію мають як окремі деталі так і сама форма.

Використання ритму у костюмі може бути різноманітним і має дуже сильний вплив на цілісність сприйняття форми,тому ритмічну організацію,як і пропорційну відносять до закономірностей у побудові костюму.

3.4. Закономірності виділення композиційного центру.

Неподільність, співрозмірність та супідрядність елементів і наявність композиційного центру створюють цілісність композиції костюму.

Співрозмірність частин і елементів в одязі – це гармонійне сполучення їх пропорцій, а супідрядність – це підпорядкованість другорядних елементів композиції головному, або композиційному центру.

Композиційно організована форма костюму передбачає систему підпорядкованих частин, в якій головні і підпорядковані частини та елементи взаємно посилюють один одного, створюючи єдину цілісність.

Композиційним центром є та частина, яка достатньо виразно висловлює головну ідею і несе на собі все сенсові навантаження.

У костюмі, який складається з декількох частин (наприклад: сукня складається з ліфу, спідниці, рукавів та комірів), композиційний центр може бути розташований у будь-якому місці, тобто на тій частині одягу, яку художник підкреслює в залежност від свого художнього задуму.

Якщо прямокутний силует у костюми розділити на дві рівні частини, то супідрядності не виникає і є тільки різниця між верхом та низом. Якщо прямокутний силует у костюмі поділити на дві нерівні частини, то виникає супідрядність; велика частина підкоряє меншу.

Ділення прямокутного силуета на три рівні частини є доказом, що головною стає центральна частина.

Якщо прямокутний силует розділити на три нерівні частини, головною буде та частина яка більша за розміром.

Виділення композиційного центру ґрунтується на основі закономірностей властивостей елементів форми, які визначають нерівність, та які підкреслюють перевагу центру композиції над іншими частинами. Таких закономірностей властивостей елементів форми існує чотири:

1) Закон кількості.

2) Закон центрального розташування.

3) Закон якості.

4) Закон сенсового фактору.

Закон кількості.

Частина цілого більша за величиною, обсягом, площею,масою і за інших різних умов домінує над іншими частинами.

Приклад закону кількості; перевага великого об’ему спідниці над малим об’ємом ліфу.

Закон центрального розташування.

Розташування певних виразних композиційних елементів на відносно центральному місці фігури (на центральній вісі фігури чи центрі рівноваги фігури). Приклад закону центрального розташування: контрасний широкий пояс з пряжкою на лінії талії, стегон.

Закон якості.

У композиції домінує частина цілого, яка переважає за якістю певної композиційної властивості чи групи властивостей (декоративна трансформація фактури матеріалу).Приклад закону якості: чільне положення оздоблення у костюмі (оздоблення виробу з трикотажу хутром, мереживом, вишивкою, стразами).

Закон сенсового фактора.

Частина цілого,яка має оздоблення сенсового значення, домінує над частинами, які мають обробку формального характеру.

Приклад закону сенсового фоктору: виразні емблеми, квітка, предметне зображення чи напис набудь-якій частині виробу, які перш за все привертають до себе увагу, роблять цю частину чільною над іншими.

У складному костюмі можуть бути декілька композиційних центрів, які мають супідрядність один до одного. Добре побудований костюм, це коли на яку- б частину костюму ти не подивився, динаміка вказує тільки ту частину, яку виділив художник, який використовує лінії, ритм, принципи нерівних співвідношень в членуванні, нюанс та контраст, а також симетрію чи асиметрію.

3.5. Симетрія та асиметрія.

Симетрія та асиметрія є засобами зв’язку первинних елементів форми.

Вони допомагають досягти художньої рівноваги статичних та динамічних композицій форми. ( див. мал. стор. 32-33).

Закономірності симетрії і асиметрії встановлюють певний порядок розташування форм, зв’язанних з функціональними та конструктивними особливостями костюму. Цей порядок повинен бути не тільки доцільним, а і художнім та естетичним.

Симетричним називають предмет, який складається з геометрично чи фізично відносно рівних частин, розташованих у визначеній послідовності.

Основні типи симетрії: дзеркальна (чи сумісна геометрична рівність форм) та вісьна.

Дзеркальна симетрія – (більш простий її вид) заснована на рівності двох частин, одна щодо іншої, як предмет і його відображення у дзеркалі.

Уявлювана площа, яка поділяє таку фігуру навпіл, назіваєть площиною симетрії. Площиною симетрії фігури людині (відповідно і одягу) Уявляється середина спереду і зі спини по вертикалі. Площа симетрії одночасно уявляється і площиною «рівноваги». Майже усі види одягу вирішуються на основі дзеркальної симетрії.

Дзеркальна симетрія характеризує спокійну рівновагу частин цілого. Форма костюму, яка повторює фірму тіла людини, є статичною.

Інший тип симетрії – вісьова симетрія,обумовлена обертанням фігури та сполучанням сама із собою при кожному оберті. На принципі вістової симетрії, яка в моделюванні одягу використовується рідко, проектуються такі вироби як спідниці сснце-кльош, плісіровані та гофровані спідниці, накидки-пончо, берети.

Асиметрична композиція характеризує різну ступінь динамічності предметів костюму. Зв’язок асиметричних частин композиції в одязі утворюється завдяки зоровій рівновазі цих частин.

Асиметричність в костюмі несе нестандартність композиції, забезпечує їй незвичайність, яка властива насамперед костюму для урочистих випадків, молодіжному та спортивному одягу.

Динаміка і статика форми.

Об'ємні форми при певному співвідношенні їх композиційних елементів мають здатність створювати ілюзію динаміки (зорового руху) або статики (стійкості,врівноваженості, спокою).

Рівність відношень вимірів за трьома осями координат характеризують статичність форми. Куб та квадрат не мають динаміки.

Контраст у вимірах створює динаміку. Паралелепіпеди – витягнуті прямокутники, усічені піраміди - мають зоровий напрямок руху уздовж сторін від більшого обсягу до меншого. Динаміка форми виникає також при членуванні форми на нерівні частини. Динамічність

форми пов’язана насамперед з пропорціями, співвідношенням складових елементів.

Динамічна композиція передбачає образну виразність форми, присутність ритміки та ілюзії зорового руху. Образний зміст статичної композиції – спокій, нерухомість та замкнутий розвиток форми.

Функціональна зумовленість костюму містить у собі обидва початки композиції – принципи симетрії і асиметрії. Але якщо симетрія форми костюму породжується симетрією будови фігури, то асиметрія визначається його функціональністю.

Асиметрія – один з найпопулярніших на сьогоднішній день елементів в дизайні модного одягу. Асиметрія використовується переважно для нарядного одягу. Це як-би зрізаючи навскоки плечі, одна бретель замість звичайних двох, нерівні краї плаття або спідниці. Усім явно «приїлася» гармонійна і така «правильна» симетрія.

3.6. Контраст, нюанс та тотожність в трикотажному костюмі.

Контраст.

Контраст – це різка відмінність форми,розмірів пластики, кольору, фактури. Контраст дуже важливий в моделюванні, тому що створює найбільш виразну форму в цілому та надає їй динамічності. Контраст є впливовою силою композиції та визначає її виразність. Значення контрастів у сприйнятті навколишнього оточення надзви- чайно велике. Людина сприймає оточуючи її предмети перш за все за контрастом їхніх силуетів у навколишньому середовищі. Форму будь- якого предмета ми сприймаємо завдяки контрасту світла та тіні. Суттєву роль у композиціі костюму відіграють контрасти величин, мас (великих та малих).

Контрас – це гостре сприйняття форми. Контрас форми у костюмі досягається завдяки графічному зображенню її об’єму, та порівнянням різних фірм за величиною та характером ліній. Крім контрасту форми ще можуть бути: контраст тону чи світла, контраст кольорових тонів, контраст фактури тканини – це є світлотно-тіньовий контраст, який можна побачити в трикотажних полотнах, в якій змінюється структура завдяки зміні переплетень у в’язанні.

Нюанс.

Нюанс – це незначна відмінність характеристик з елементами подібності.

Нюансні відношення досить часто зустрічаються в моделюванні одягу, у конструкттивних лініях, деталях, кольорі, фактурах та в самих формах. Елементи подібності зустрічаються в конструктивних лініях, деталях форми, там де одна деталь повторюється в різних варіантах зменшення чи збільшення.

Добре сприймаються кольорові нюансні співвідношення у загальній кольоритичній гамі моделі, коли викорчовуються співвідношення пастельних кольорів. Фактурні та кольористичні нюанси співвідношення широко застосовуються в моделях з полотен- компаньйонів. При використанні прийому, нюансу несуттєва відмінність елементів, а повині чітко сприйматись зорово. У котюмі зміна форми відбувається постійно, це і є мода. Спочатку йде зміна контурів форми; далі змінюється внутрішнє наповнення лініями поки не доходить до абсурду, коли губиться функціональність форми. Тіло людини регулює зміну форми. Завдяки нюансировці форми є можливість шукати нові форми, що дає більшу площіну для декору.

Тотожність – це рівність двох відносин. Якщо взяти за основу один елемент, чи одну геометричну форму, та розвивати її повторюючи в різних варіаціях, що і буде тотожність. Наприклад: дві форми – трапеція та прямокутник, завдяки нескінченним повторюванням їх, та поєднанням – додають народному костюму, то контраст, то напругу форми, а то і пом’якшують її.

Тотожність – це рівність характеристик форм, розмірів, пластики, кольору, фактур.