ТЕМА 10. Сутність, види та способи одержання аудиторських доказів
« Лекційний матеріал з обліку, аналізу та аудиту зовнішньоекономічної діяльності
Правові основи сутності, видів та способів одержання аудиторських доказів у процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності регламентовані ISAs 500. Відповідно до цього стандарту, аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором у процесі формування висновків, на якій базується аудиторська думка. До числа аудиторських доказів стандарт відносить первинні документи та облікові записи, які є основою для складання фінансових звітів, а також підтверджена інформація з інших джерел.
Використовуючи норму п. 15 ISAs 500, аудиторські докази можна класифікувати на дві групи (рис. 4.1). Стандарт зобов’язує аудиторів одержувати лише достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора. При цьому достатність – це критерій кількості аудиторських доказів, а відповідність – оцінка їх якості, доречності щодо конкретного твердження та достовірності.
Таблиця 1
Види аудиторських доказів |
||
За джерелами походження: |
За характером: |
|
|
- аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел (підтвердження, отримане від третьої сторони); - аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел (бухгалтерський запис) |
- візуальні; - документальні; - усні. |
|
У процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності аудитор самостійно здійснює оцінювання достатніх та відповідних доказів, збираючи їх із різних джерел та різного характеру для підтвердження одного й того ж твердження. При цьому аудитор не зобов’язаний перевіряти усю наявну інформацію, оскільки аудиторські висновки можна сформулювати й шляхом здійснення процедур аудиторської вибірки.
На судження аудитора щодо достатності та відповідності аудиторських доказів впливає низка факторів, що визначені ISAs 500, зокрема:
• аудиторська оцінка характеру та ступеня властивого ризику на рівні фінансового звіту й на рівні залишків на рахунках або класах операцій;
• характер систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, а також оцінка ризику контролю;
• суттєвість статті, що перевіряється;
• результати аудиторських процедур;
• джерело та достовірність наявної інформації.
Для одержання аудиторських доказів в процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності використовують:
• тести контролю;
• процедури по суті.
Тести контролю – це тести, які проводяться з метою отримання аудиторських доказів щодо відповідності організації та ефективності функціонування систем бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності та внутрішнього контролю.
Процедури по суті – це перевірки, що здійснені для отримання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих викривлень у фінансових звітах. ISAs 500 розрізняє два види процедур по суті:
• перевірки докладної інформації про операції та залишки рахунків;
• аналітичні процедури.
Стандартами також регламентуються правила, які дають змогу аудитору оцінити достовірність аудиторських доказів у процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності. Такі правила передбачають, що:
• аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел, є достовірнішими, аніж докази, отримані із внутрішніх джерел;
• аудиторські докази, отримані із внутрішніх джерел, є достовірнішими, якщо відповідні системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю є ефективними;
• аудиторські докази, отримані безпосередньо аудитором, є достовірнішими, аніж докази, отримані від суб’єкта господарювання;
• аудиторські докази у формі документів та письмових пояснень є достовірнішими, ніж усні пояснення.
Аудиторські докази відповідно до ISAs 500 вважаються переконливішими, якщо вони одержані з різних джерел, є різними за характером та узгоджуються. За таких обставин аудитор отримує вищий сукупний рівень упевненості. І навпаки, якщо аудиторські докази, отримані з одного джерела, не відповідають доказам, отриманим із іншого, то аудитор зобов’язаний визначити, які ще додаткові процедури потрібні для усунення такої невідповідності.
Стандарти також зобов’язують аудитора у випадку існування серйозних сумнівів щодо суттєвого твердження у фінансовому звіті спробувати одержати достатні та відповідні аудиторські докази для усунення такого сумніву. Якщо ж їх неможливо одержати, то аудитор повинен висловити умовно-позитивну думку або відмовитися від висловлення думки.
ISAs 500 наводить також перелік процедур, які можуть застосовуватись аудитором для одержання аудиторських доказів у процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності. До них належать:
• Перевірка. Складається з вивчення записів, документів або матеріальних активів, що стосуються сфери зовнішньоекономічної діяльності.
• Спостереження. Охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконуються іншими особами (наприклад, спостереження аудитора за здійсненням інвентаризації запасів персоналом суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності).
• Запит і підтвердження. Запит – це звернення за інформацією до обізнаних осіб усередині суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності чи поза його межами. Запити можуть бути різноманітними, як офіційними, так і неофіційними. Підтвердження є особливим видом запитів і являє собою процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов від третіх сторін (наприклад, звернення до дебіторів для підтвердження наявності дебіторської заборгованості).
• Перерахування. Полягає в перевірці арифметичної точності документів чи записів.
• Повторне виконання. Полягає в незалежному виконанні аудитором процедур чи заходів контролю, які початково виконувалися як частина системи внутрішнього контролю суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, або вручну (наприклад, повторна класифікація дебіторської заборгованості за строками погашення).
• Аналітичні процедури. Складаються з оцінки фінансової інформації шляхом дослідження важливих зв’язків між фінансовими і нефінансовими даними, а також подальшого вивчення визначених відхилень та взаємозв’язків, які суперечать іншій релевантній інформації або відрізняються від прогнозованих сум.
ISAs 501 передбачає також інші способи одержання аудитором доказів у процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, він може брати участь при інвентаризації товарно-матеріальних запасів, проводити підтвердження дебіторської заборгованості чи окремих записів рахунків бухгалтерського обліку, подавати запити щодо судових справ та претензій (проводити бесіди з юристами підприємства, ознайомлюватися із протоколами засідань ради директорів тощо), оцінювати обсяг довгострокових інвестицій, а також одержувати інформацію по сегментах.
Документування аудиту зовнішньоекономічної діяльності
Здійснення аудиту зовнішньоекономічної діяльності вимагає від аудитора ведення відповідної документації. Під терміном «документація» в аудиті розуміють матеріали (робочі документи), підготовлені аудитором (і для аудитора) або одержані ним у зв’язку із проведенням аудиторської перевірки, та зберігаються в нього. Робочі документи можуть бути у формі даних на папері, на плівці, на електронних чи інших носіях.
Відповідно до ISAs 230, робочі документи аудитора в процесі аудиту зовнішньоекономічної діяльності:
• допомагають планувати і проводити аудиторську перевірку;
• допомагають здійснювати нагляд і перевірку аудиторської роботи;
• містять аудиторські докази, отримані в результаті проведеної аудиторської роботи.
Стандарти вимагають від аудитора при здійсненні аудиту зовнішньоекономічної діяльності складати робочі документи, які є достатньо повними й детальними для забезпечення загального розуміння аудиторської перевірки. Аудитор повинен відображати в таких документах інформацію щодо планування аудиторської роботи, характеру, часу та обсягу виконаних аудиторських процедур, їх результатів, а також висновків з отриманих аудиторських доказів. Обсяг робочих документів аудитора залежить від професійного судження аудитора.
Відповідно до ISAs 230, на форму і зміст робочих документів аудитора під час здійснення аудиту зовнішньоекономічної діяльності впливають такі чинники:
• характер завдання;
• форма аудиторського висновку;
• характер і складність бізнесу суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;
• характер і стан системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб’єкта господарювання;
• потреба (за певних обставин) у нагляді й перевірці роботи, що виконується асистентами;
• використання в процесі аудиторської перевірки конкретних методів та прийомів.
Робочі документи щодо аудиту зовнішньоекономічної діяльності повинні складатися та систематизуватися так, щоб вони відповідали обставинам і потребам аудитора в кожній конкретній аудиторській перевірці. Використання стандартизованих робочих документів може збільшити рівень ефективності їх підготовки та перевірки.
Для збільшення рівня ефективності аудиторської перевірки зовнішньоекономічної діяльності аудитор може користуватися графіками, а також аналітичною та іншою документацією, підготовленою суб’єктом господарювання. За таких обставин аудитор повинен упевнитися, що ці матеріали підготовлені належним чином.
До складу робочих документів ISAs 230 відносить:
• інформацію, що стосується правової форми та організаційної структури управління суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;
• копії важливих юридичних документів, угод, протоколів або витяги з них;
• інформацію стосовно сфери промисловості, економічного за законодавчого середовища, в якому діє суб’єкт господарювання;
• докази процесу планування, включаючи програми аудиту та будь-які зміни до них;
• докази розуміння аудитором системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;
• докази оцінки властивого ризику, ризику контролю та будь-які зміни цих оцінок;
• докази розгляду аудитором роботи внутрішнього аудиту й висновки з цього;
• записи про характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур та їх результати;
• докази, що робота асистентів аудитора була виконана від наглядом кваліфікованих фахівців і перевірена;
• інформацію про те, хто здійснював аудиторські процедури, із зазначенням часу їх виконання;
• детальну інформацію про процедури, які були застосовані щодо фінансової (бухгалтерської) звітності підрозділів і (чи) дочірніх підприємств, що перевірялись іншим аудитором;
• копії звернень, адресованих іншим аудиторам, експертам та третім особам, а також отриманих від них;
• копії листів та телеграм з питань аудиту, повідомлених управлінському персоналу суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності чи обговорених із ним, включаючи умови договору про проведення аудиту чи виявлені істотні недоліки системи внутрішнього контролю;
• письмові заяви, одержані від суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;
• висновки аудитора із суттєвих аспектів аудиторської перевірки, виявлених за допомогою аудиторських процедур, а також інформація про дії, вжиті аудитором у зв’язку із цим;
• копії фінансової (бухгалтерської) звітності та аудиторського висновку.
Стандарти аудиту зобов’язують аудитора здійснювати процедури щодо забезпечення конфіденційності і збереження робочих документів.
Оформлення результатів аудиту зовнішньоекономічної діяльності
Результати аудиторської перевірки зовнішньоекономічної діяльності суб’єкта господарювання оформляються аудиторським висновком, структура та форма якого визначені ISAs 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність». Відповідно до цього стандарту, аудиторський висновок за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності повинен містити чітко сформульовану і викладену письмову думку щодо зовнішньоекономічної діяльності в цілому. При цьому, аудитор повинен встановити, чи відповідають відповідні бухгалтерські записи та документи вимогам міжнародних чи національних стандартів, а також нормам чинного законодавства.
Аудиторський висновок за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності повинен містити такі розділи:
• Назва. ISAs 700 рекомендує у назві використовувати термін «незалежний аудитор» для того, щоб відрізнити даний вид документу від інших, а також показати, що аудиторський висновок складений з дотриманням усіх етичних вимог щодо здійсненого аудиту зовнішньоекономічної діяльності.
• Адресат. Зазначається особа (чи група осіб), яким надається аудиторський висновок за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності. Таким адресатами можуть бути акціонери, рада директорів, інвестори, банківські установи тощо.
• Вступний параграф. У ньому міститься інформація про те, яка саме бухгалтерська (фінансова) звітність підлягала аудиторській перевірці, зазначається відповідальність персоналу суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за складання цієї звітності, а аудитора – лише за висловлювання його думки щодо цієї звітності за результатами проведеної аудиторської перевірки.
• Параграф, що описує обсяг і характер аудиторської перевірки. У ньому зазначається, що аудиторська перевірка зовнішньоекономічної діяльності здійснювалась у відповідності з вимогами міжнародних та національних стандартів. Також вказується про здійснення аудитором усіх аудиторських процедур, які були необхідними у даному випадку.
У цьому підпункті зазначається також, що аудит зовнішньоекономічної діяльності було заплановано і проведено для забезпечення обґрунтованої впевненості у тому, що бухгалтерські та фінансові звіти не містять суттєвих викривлень. Окрім того, в аудиторському висновку описується процес аудиторської перевірки зовнішньоекономічної діяльності, а саме:
- здійснена шляхом тестування перевірка доказів, які підтверджують суми та інформацію, наведені у звітності;
- оцінювання принципів бухгалтерського обліку, що застосовувалися при підготовці звітності;
- аналіз попередніх суттєвих оцінок, що здійснені управлінським персоналом при підготовці фінансових звітів;
- оцінка загального подання фінансових звітів.
• Параграф вираження думки аудитора. У ньому відповідно до ISAs 700 слід чітко описати, яку концептуальну основу фінансової звітності використано для підготовки фінансових звітів, а також викласти думку аудитора щодо того, чи фінансові звіти справедливо та достовірно відображають (чи відображають достовірно в усіх суттєвих аспектах) інформацію згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності та відповідають вимогам законодавства. При цьому стандарт зазначає, що терміни «справедливо та достовірно відображають» та «відображають достовірно в усіх суттєвих аспектах» є синонімами.
• Дата складання аудиторського висновку за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності. Зазначається дата складання аудиторського висновку, якою є дата завершення аудиторської перевірки. Це інформує користувача, що аудитор розглянув вплив на фінансові звіти та на висновок тих подій та операцій, які відбулися до цієї дати і стали відомі аудитору.
• Адреса аудитора. У даному підпункті аудиторського висновку зазначається конкретне місце перебування аудитора, яким, як правило, є місцезнаходження його головного офісу.
• Підпис аудитора. Аудиторський висновок підписується чи від імені аудиторської фірми, чи від імені аудитора, чи, за необхідності, двома підписами. Найпоширенішим є підпис від імені аудиторської фірми, оскільки саме вона бере на себе відповідальність за проведений аудит зовнішньоекономічної діяльності.
Теорія та практика аудиту розрізняють декілька видів аудиторських висновків за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, якщо за результатами аудиторської перевірки, вивчення та оцінювання висновків, зроблених на основі одержаних аудиторських доказів, аудитор прийшов до остаточного висновку про те, що усі зміни принципів бухгалтерського обліку та методів їх застосування, а також вплив цих змін належно відображені у бухгалтерській (фінансовій) звітності без будь-яких застережень, то він висловлює безумовно-позитивну думку про достовірність цієї звітності, відтак, аудиторський висновок є безумовно-позитивним.
У всіх інших випадках аудиторський висновок за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності є модифікованим. Якщо існують фактори, що не впливають на думку аудитора, тоді складається аудиторський висновок із пояснювальним параграфом. Такий параграф розміщують після параграфа, де виражається думка аудитора, і він містить, як правило, фразу про те, що цей факт не є підставою для вираження умовно-позитивної думки.
До факторів, що не впливають на думку аудитора, ISAs 700 відносить:
• фактор, який стосується проблеми безперервності;
• фактор суттєвої невизначеності, усунення якої залежить від майбутніх подій і яка може вплинути на фінансові звіти (наприклад, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності на час складання аудиторського висновку може бути відповідачем у суді, а у випадку негативного судового рішення щодо нього фінансові звіти не передбачають резервів на покриття зобов’язань).
Якщо існують фактори, що впливають на думку аудитора у процесі здійснення аудиту зовнішньоекономічної діяльності, тоді він може:
• висловити умовно-позитивну думку;
• відмовитись від висловлення думки;
• висловити негативну думку.
До факторів, що впливають на думку аудитора, ISAs 700 відносить:
• обмеження обсягу роботи аудитора (наприклад, аудитор не може проводити аудиторські процедури, які він вважає за потрібні);
• незгода з управлінським персоналом щодо прийнятності обраної облікової політики, методу її застосування або відповідності розкриття інформації у бухгалтерській (фінансовій) звітності.
У разі обмеження обсягу роботи аудитора під час здійснення аудиту зовнішньоекономічної діяльності аудитор може висловити умовно-позитивну думку або відмовитись від висловлення думки. Другий фактор, що впливає на роботу аудитора, є підставою для висловлення умовно-позитивної чи негативної думки.
ISAs 700 встановлено обставини, за яких аудиторський висновок за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності буде іншим, аніж безумовно-позитивний.
Умовно-позитивна думка виражається тоді, коли аудитор дійде до висновку про неможливість висловлення безумовно-позитивної думки, але вплив будь-якої незгоди з управлінським персоналом чи обмеження обсягу не настільки суттєві та всеоохопні, щоб висловити негативну думку або відмовитися від висловлення думки.
Відмова від висловлення думки за результатамиаудиту зовнішньоекономічної діяльності повинна бути тоді, коли обмеження обсягу настільки суттєве та всеохопне, що аудитор не в змозі одержати достатні відповідні аудиторські докази, а отже, висловити думку щодо бухгалтерських (фінансових) звітів.
Негативна думка аудитором висловлюється лише тоді, коли існують суттєві розбіжності з управлінським персоналом суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності щодо бухгалтерської (фінансової) звітності і немає змоги модифікувати висновок, щоб розкрити неповний характер такої звітності.
Якщо аудитор за результатами аудиту зовнішньоекономічної діяльності висловив думку, відмінну від безумовно-позитивної, він повинен відповідно до ISAs 700 у висновку чітко описати усі обґрунтовані причини такого рішення.
Особливості аудиту окремих сфер зовнішньоекономічної діяльності
Особливості аудиту окремих сфер зовнішньоекономічної діяльності та методика його здійснення визначаються, насамперед, видом таких операцій.
Основними завданнями аудиту валютних операцій є:
• перевірка достовірності та правильності оцінювання сум іноземної валюти, що відображена у фінансовій звітності;
• перевірка законності відкриття валютних рахунків;
• перевірка правильності ведення валютної каси;
• перевірка правильності здійснення та відображення в обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти;
• перевірка відповідності сум за виписками банків сумам, відображеним у первинних документах;
• перевірка правильності нарахування та сплати комісійних винагород за відкриття валютних рахунків;
• перевірка правильності відображення в обліку курсових різниць;
• перевірка правильності здійснення та відображення в обліку операцій з готівковою валютою, що видається для відряджень;
• перевірка дотримання термінів використання іноземної валюти, що куплена через уповноважений банк;
• перевірка правильності визначення балансової вартості придбаної іноземної валюти;
• перевірка правильності нарахування, сплати та відображення в обліку збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу безготівкової валюти тощо.
Основними завданнями аудиту імпортних операцій є:
• перевірка юридичних підстав, своєчасності відображення та суми штрафних санкцій, передбачених імпортними контрактами;
• вивчення зовнішньоекономічних документів, що підтверджують право суб’єкта господарювання відображати в бухгалтерському обліку кредиторську заборгованість, виражену в іноземній валюті;
• перевірка наявності, правильності обрахунку та повноти відображення в обліку розміру ПДВ, що підлягає сплаті митним органам;
• перевірка порядку формування вартості ТМЦ, обладнання та інших активів, що придбані у результаті здійснення імпортних операцій;
• перевірка порядку відображення заборгованості перед митними органами за митними платежами;
• перевірка правильності та своєчасності здійснення розрахунків із закордонними партнерами.
• перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових імпортних операцій;
• перевірка дотримання вимог валютного ти митного законодавства щодо імпортних операцій;
• перевірка порядку формування та відображення в обліку курсових різниць за імпортними операціями;
• перевірка правильності визначення та відображення в обліку моменту виконання імпортних операцій;
• перевірка правильності встановлення дати визначення валових витрат у зв’язку із здійсненням імпортної операції;
• перевірка правильності включення валових витрат, пов’язаних із імпортом, до складу витрат відповідного періоду;
• перевірка правильності відображення розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари на пасивному рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»;
• перевірка правильності визначення первісної вартості запасів, що придбані за імпортними контрактами;
• перевірка достовірності визначення об’єкту обкладення ПДВ за імпортними операціями;
• перевірка правильності використання відповідних офіційних валютних курсів для перерахунку контрактної вартості товарів, що імпортуються, з метою визначення митної вартості тощо.
Основними завданнями аудиту експортних операцій є:
• перевірка своєчасності та правильності визначення фінансового результату від експортних операцій;
• перевірка наявності документального забезпечення здійснення експортних операцій (актів приймання-здавання, рахунків-фактур, рахунків-специфікацій, актів недостачі товарів тощо);
• перевірка правильності відображення доходів, отриманих (нарахованих) експортером в іноземній валюті у зв’язку із продажем товарів;
• перевірка факту здійснення та правильності перерахування сум будь-якої іноземної валюти або заборгованості в іноземній валюті, що виникла у зв’язку із виконанням експортних контрактів, у гривні;
• перевірка правильності визначення балансової вартості іноземної валюти, отриманої експортером у зв’язку із продажем товарів;
• перевірка правильності встановлення моменту зарахування коштів на рахунки підприємства в результаті здійснення експортних операцій;
• перевірка правильності визначення дати зарахування активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів та витрат на баланс підприємства в результаті здійснення експортних операцій;
• перевірка використання дебету рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» для відображення доходу від реалізації експортних товарів;
• перевірка дотримання термінів повернення валютних цінностей в Україну при здійсненні експортних операцій;
Основними завданнями аудиту бартерних операцій є:
• перевірка юридичних підстав визначення експортного товару предметом бартерного контракту;
• перевірка дотримання термінів ввезення на митну територію України товарів, що імпортуються за бартерним договором;
• перевірка правильності визначення дати ввезення товарів за бартерним договором на митну територію України;
• перевірка подання інформації Митній службі України чи Державній податковій службі України про факт здійснення експорту чи імпорту за бартерним договором;
• перевірка юридичних підстав, правильності нарахування та відображення в обліку пені за прострочення термінів поставки товарів за бартерними договорами;
• перевірка юридичних підстав та правильності визначення дати виникнення валових доходів та валових витрат за бартерними контрактами;
• перевірка правильності встановлення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при проведенні бартерних операцій тощо.
Основними завданнями аудиту міжнародних лізингових операцій є:
• перевірка юридичних підстав класифікації лізингу як фінансового чи оперативного;
• перевірка юридичних підстав та правильності нарахування лізингових платежів;
• перевірка правильності визначення дати виникнення податкових зобов’язань лізингодавця та дати виникнення права лізингоотримувача на збільшення податкового кредиту для операцій фінансового лізингу;
• перевірка наявності, правильності обрахунку та повноти відображення в обліку розміру ПДВ за лізинговими контрактами;
• перевірка правильності встановлення моменту виникнення валових витрат (доходів) у разі здійснення операцій з оперативного лізингу;
• перевірка юридичних підстав та правильності відображення в обліку оподаткування операцій фінансового лізингу;
• перевірка правильності врахування особливостей щодо обліку основних фондів, наданих у лізинг;
• перевірка юридичних підстав, правильності нарахування, а також відображення в обліку сплаченого податку на репатріацію доходів;
• перевірка юридичних підстав для зняття з обліку в банку лізингових операцій;
• перевірка правильності відображення в обліку лізингових операцій тощо.
Основними завданнями аудиту консигнаційних операцій є:
• перевірка правильності визначення митної вартості товарів, які заявлені для вільного обігу на митній території України за договорами консигнації;
• перевірка дотримання встановлених законодавством термінів зарахування валютної виручки на рахунки резидентів в уповноважених банках за консигнаційними договорами;
• перевірка використання субрахунку 28 «Товари на комісії» для обліку товарів, що відвантажені за договором консигнації, на балансі консигнанта до часу їх реалізації консигнатором з консигнаційного складу;
• перевірка правильності встановлення моменту реалізації товару у консигнанта, якщо товар був проданий консигнатором з консигнаційного складу;
• перевірка своєчасності та правильності відображення доходів від здійснення консигнаційних операцій;
• перевірка правильності відображення в обліку товарів у консигнатора;
• перевірка юридичних підстав, наявності та правильності визначення і відображення в обліку сум митних платежів, якщо товари, які є предметом консигнаційної угоди, імпортуються на митну територію України;
• перевірка правильності відображення в обліку консигнаційних операцій тощо.