Дисципліни:

Особливості концепцій аналізу діяльності та професійної придатності особистості


« Лекції з профорієнтації та профвідбору

Вивчення, аналіз діяльності припускають розгляд її як складного, багатомірного і багаторівневого явища, що динамічно розвивається. І водночас, виходячи з конкретних практичних завдань, проведення психологічного аналізу конкретної діяльності має визначені специфічні особливості (з погляду програми, цілей, методів, критеріїв і т.д.).

«У різних підходах і концепціях, що базуються на них, як правило, беруться окремі аспекти (сторони) діяльності при абстрагуванні від інших. В одних концепціях на перший план виступають операціональні аспекти, тобто діяльність описується як послідовність операцій (або дій). В інших в основу кута ставлять вивчення мотиваційного аспекта діяльності, тобто вона розглядається в плані аналізу динаміки напрямних її мотивів. По- третє, головним є аналіз регулюючих механізмів діяльності. Водночас є концепції, що описують діяльність у плані аналізу реалізуючих її фізіологічних процесів. Кожен з перерахованих підходів має, звичайно, право на існування; кожний дає істотні наукові результати. Понад те, перераховані підходи не суперечать один одному і не виключають один одного. Однак потрібно завжди мати на увазі, що жоден з них не може вважатися універсальним». Так охарактеризував відомі підходи до аналізу діяльності Б.Ф. Ломов (1975).

З найбільш відомих концепцій психологічного аналізу діяльності слід зазначити функціонально-алгоритмічний підхід Г.М .Зараковського, метод структурного аналізу В.П. Зінченко і В.М. Гордон, узагальнений структурний метод А.Л. Тувинського, структурно-алгоритмічний підхід Г.В. Суходольского, структурно-психологічну концепцію В.Д. Шадрикова, концепцію аналізу інтегративних психічних процесів В.А. Карпова та ін. (1971, 1986-1996).

Для вивчення професійної діяльності, суб'єктно-об'єктних взаємодій використовується ряд загально психологічних концепцій діяльності. В одній з них, запропонованій О.Н. Леонтьєвим (1975), діяльність розглядається з позиції макроструктури, представленої такими одиницями: окремою (особливою) діяльністю, дією й операцією.

Вивчення психологічного рівня регуляції суб'єктно-об'єктних взаємозв'язків у процесі трудової діяльності дозволяє використовувати розроблений Є.А. Клімовим (1996) суб'єктний підхід, що розглядає працю як функціональну психічну систему, центральною ланкою якої є особистість. Цей підхід спрямовано на пізнання психологічної суті праці людини як індивіда, що здійснює конкретну соціально значиму й економічно нормовану діяльність.

Концепція суб'єктного підходу забезпечує пізнання суто індивідуальних процесів психіки, які актуалізуються людиною в трудовій діяльності, а також особливостей формування тих когнітивних, особистісних, емоційно-вольових регуляторів, що забезпечують адекватну реалізацію суб'єкта в діяльності.

Одним з найпродуктивніших підходів психологічного аналізу діяльності є її вивчення з позицій аналізу компонентів психологічної системи діяльності, розглянутих у роботах Б.Ф. Ломова (1971, 1984), О.А. Конопкіна (1980), В.Д. Шадрикова (1988).

Перспективність і своєрідність проблеми інтегральних психічних процесів, їхнього вивчення як психологічних феноменів і визначення особливостей їхнього використання в процедурі аналізу діяльності досліджені в ряді робіт (В.П. Залаковський, 1981, 1996; П.К. Анохін, 1977).

Психологічний аналіз трудової діяльності в зв'язку з проблемою професійної придатності розглядається як засіб, інструмент обґрунтування вимог до особистості, до її здібностей і професійно важливих якостей, ступінь відповідності яких до конкретних вимог і визначає рівень придатності суб'єкта.

Здібності людини, її професійно важливі якості та функції формуються» в праці, причому можливості їхнього розвитку обмежені як особливостями самого процесу розвитку, так і тимчасовими лімітами (В.А. Бодров, 2002).

Перша група факторів, які лімітуються, пов'язана з обмеженням можливостей і виражених індивідуальних відмінностей пізнавальних, психомоторних, емоційно-вольових характеристик людини, які необхідні практично для усіх видів діяльності.

Друга група факторів, які лімітуються, відбиває високий рівень відповідальності, складності, небезпеки виконання трудових завдань у ряді професій і можливість виникнення в зв'язку з цим особливих психічних станів (напруженість, стрес, виражене стомлення, психічна демобілізація й ін.), що порушують психосоматичний статус і працездатність людини та знижують ефективність і надійність її діяльності.

Третя група факторів, які лімітуються, пов'язана з особливостями психічних властивостей – темпераментом, характером, професійною мотивацією, визначають стійкість, темп, рухливість психічної активності людини, її комунікативні можливості, спрямованість та інтенсивність спонукань і прагнень у діяльності; індивідуальні особливості перерахованих рис особистості можуть не відповідати конкретним професійним вимогам.

Четверта група обмежень визначається періодичною зміною характеру трудової діяльності і структури професійних вимог, а також можливою професійною переорієнтацією і перепідготовкою, що супроводжується, як правило, порушенням балансу індивідуальних психологічних можливостей і професійних вимог до суб'єкта.

Таким чином, під час процедури професійного відбору виникає питання про оцінку психологічних особливостей конкретної людини, яка бажає присвятити себе конкретній професії, прогнозування успішності оволодіння цією професією і наступною практичною діяльністю.

При обґрунтуванні професійних вимог до майбутніх фахівців варто враховувати, що існують вимоги до практично некомпенсованих психологічних якостей, що не піддаються розвиткові, компенсації в конкретних умовах підготовки (і за тривалістю, і за змістом засобів –додаткові заняття, тренування і т.д.). До таких якостей належать особливості темпераменту, деякі риси характеру, емоційна нестійкість і т.п. З іншого боку, є вимоги, що незначно обмежують індивідуальні особливості, деякі з яких легко компенсуються, розвиваються відповідним зусиллям того, кого навчають, і спеціальними тренуваннями. Це такий рівень вимог, що допускає легко в майбутньому перебороти незначно виражену напруженість, деякі порушення координації рухів, які можна розвинути, наявність несприятливих рис характеру, які можна компенсувати і т.д. (В.А. Бодров, 1989, 2002; К.К. Платонов, 1965, 1978; Б.Ф. Ломов, 1971, 1984). Таким чином, у результаті психологічного аналізу діяльності може бути визначено основні вимоги до психологічних особливостей майбутнього фахівця:

• виявити професійно важливі психічні процеси (здібності), властивості і стани, що сприяють успішнішому і швидшому оволодінню професією;

• визначити динаміку їх формування;

• виявити психологічні якості, які піддаються розвитку, цілеспрямованому формуванню в процесі підготовки, а також стійкі, що мало змінюються в процесі життя;

• встановити психологічні якості, що можуть негативно впливати на процес підготовки й успішність майбутньої професійної діяльності.

На основі результатів психологічного аналізу конкретної трудової діяльності –професійних вимог –визначається і розробляється комплекс методичних прийомів вивчення психологічних особливостей майбутніх фахівців.