Методи визначення професійно важливих якостей
« Лекції з профорієнтації та профвідбору
Для оцінки рівня професійної придатності суб'єкта діяльності необхідно його індивідуально-психологічні якості співставити з вимогами, що пред'являються людині в зв'язку з конкретною трудовою діяльністю. Кількісно встановлений перелік вимог (профілі вимог) для різних видів трудової діяльності і професій є необхідною основою для визначення кваліфікації професійної придатності. При обґрунтуванні професійних вимог враховуються загальні (не індивідуальні) передумови працездатності суб'єктів діяльності. Однак через індивідуальні розбіжності у рівні можливостей (здібностей) індивіда і його працездатності, ступінь труднощів (легкості) виконання загальних (для усіх фахівців) вимог діяльності розрізнятиметься в різних індивідів. Вимоги діяльності залежать від ступеня її труднощів і найчастіше представлені у формі переліку необхідних професійно важливих психічних якостей і здібностей.
Однак виявлення професійних вимог пов'язано з методичними труднощами. Саме тому не можна, виходячи з поставленої задачі і досягнутого результату, робити надійні висновки про внутрішні передумови успішної діяльності, варто дуже обережно зіставляти завдання і результати діяльності з психічними функціями, з огляду на можливості компенсації функцій, їхню індивідуальну виразність і мінливість.
Звідси випливає, що вивчення задач і умов діяльності, а також операцій трудового процесу – це лише вихідний матеріал для характеристики вимог, пропонованих діяльністю. Психологічна характеристика відповідних професійних вимог повинна включати інформацію не тільки про особливості робочих операцій, але і про процеси психічної регуляції діяльності при рішенні конкретних робочих завдань у конкретних умовах трудового процесу. Це є основною метою психологічного аналізу діяльності для обґрунтування професійних вимог.
1. Вивчення робочих документів. Проводиться для одержання інформації про конкретну діяльність, її цілі та завдання, про функціональні обов'язки фахівців, режим й умови праці, значимість цієї діяльності в системі виробництва й у суспільстві, вимоги до техніки безпеки, найбільш складних і відповідальних завдань (операцій), характерних помилкових дій та їхніх наслідків, стану здоров'я співробітників і т.п. Як джерела перерахованої інформації можна використовувати інструкції, настанови, посібники з експлуатації, опису пристроїв, технічних систем і приладів, технічні паспорти, навчальні та методичні посібники, медичні книжки і т.д. Аналіз документів може бути якісним і кількісним, у тому числі конвент- аналіз – підрахунок значимих ознак у тексті за допомогою виділення значеннєвих одиниць. Робота з документами дає можливість опанувати професійною термінологією і вибрати напрямки і методичні прийоми подальшого вивчення діяльності.
2. Спостереження за робочим процесом. Необхідне для вивчення особливостей поведінки працівника й організації його діяльності. Безпосереднє (візуальне) спостереження дозволяє визначити послідовність дій і операцій, якісно-кількісну характеристику потоків інформації, характеристику і тривалість найбільш складних елементів діяльності, рівень завантаження працівника, зовнішні умови діяльності, характер взаємозв'язку фахівців і т.п. Спостереження може бути оглядовим (загальним) і структурованим, з виділенням конкретних етапів, елементів діяльності; відкритим або «інкогніто». Воно має проводитися за заздалегідь складеним планом, в якому передбачаються об'єкт спостереження, вибір способу реєстрації його результатів, спосіб обробки, подання й інтерпретація даних і т.п.
3. Хронометраж діяльності (опосередковане спостереження). Використовується для виміру часу виконання трудових операцій і тривалості окремих етапів діяльності, перерв, що супроводжують процедури і форми активності. Реєстрація тимчасових параметрів діяльності дозволяє визначити й оцінити тривалість дій і операцій, частоту їхньої повторюваності, тривалість пауз і періодів відпочинку, інтенсивність, напруженість робочого процесу, відносну завантаженість аналізаторів, що переважають в активності, тривалість і частоту звертань до різних засобів діяльності й їх елементів і т.п. Реєстрація тимчасових параметрів проводиться за допомогою секундоміра і спеціального бланка.
4. Кіно-, фотореєстрація трудового процесу. Виробляється для оцінки трудових дій – їхньої траєкторії, амплітуди, швидкості, ритму; просторових координат рухів, напрямку погляду, повороту голови і тулуба при роботі за пультом керування; тривалості фіксації! погляду на приладах і частоти поворотів до елементів пульта керування і т.д.
5. Опитування працівників. Проводиться для одержання інформації про трудову діяльність шляхом усного або письмового звертання до суб'єкта діяльності й інших фахівців. За характером взаємодії між дослідником і суб'єктом діяльності опитування може відбуватися у формі інтерв'ю (бесіди) й анкетування.
Бесіда – безпосереднє спілкування, що дозволяє не тільки одержати відповіді на поставлені питання, але й уточнити при необхідності відповіді та вести спостереження за співрозмовником. Використовується для одержання індивідуальних суджень, зведень про особливості трудової діяльності, системи її організації та забезпечення, оцінки і ставлення до різних аспектів трудового процесу, характеристики суб'єктивного стану і т.д. Для того щоб бесіда пройшла успішно, необхідно скласти план її проведення (не твердий), установити довірливий контакт зі співрозмовником, обрати форму співбесіди (діалогу, а не усної анкети), питання не мають бути нав'язливої форми, прямої постановки («у чоло») – вони мають передбачати вільне висловлення, система питань має будуватися з урахуванням можливості їхньої взаємоперевірки і т.п.
Анкетування – одержання письмових відповідей на поставлені питання шляхом або формулювання відповідей самим респондентом, або вибору ним одного з пропонованих. Дозволяє оцінити суб'єктом свої індивідуальні особливості, умови і зміст діяльності, відношення до вимог професії, особливості взаємодії з іншими фахівцями тощо.
Крім зазначених варіантів методу опитування, використовується також процедура збору анамнезу суб'єкта й експертних висновків.
Процедура анамнезу – збір даних про історію розвитку конкретного суб'єкта діяльності, про його життєвий і професійний шлях –особливості, труднощі, досягнення тощо – виробляється шляхом опитування самого суб'єкта, його батьків, друзів, товаришів по службі, а також вивчення документів (характеристик).
Процедура експертних оцінок – одержання індивідуальних і колективних висновків про рівень підготовленості суб'єкта, успішність його діяльності, про психологічні причини помилкових дій, гідність і недоліки робочого місця, особисті якості суб'єкта і т.п. Різновидами цієї процедури є психологічний консиліум – висновок психолога-експерта на підставі думки колег, а також метод незалежних характеристик суб'єкта або об'єкта діяльності, коли психолог-експерт залучає в якості зовнішніх експертів психологів (керівників, товаришів по службі і т.п.).
6. Трудовий метод – вивчення й аналіз трудової діяльності експериментатором (психологом) шляхом освоєння й участі у виконанні деяких елементів (завдань) трудового процесу. Основним способом вивчення діяльності є самоспостереження. Застосування трудового методу доцільно при вирішенні завдань організації або оптимізації робочого місця, оцінки структури і складності робочого процесу і т.п.
7. Біографічний метод – з'ясування умов формування особистості суб'єкта (абітурієнта) і фахівця, його професійного шляху, а також причин порушення адаптації до трудового процесу і середовища, що визначають зниження професійної придатності.
8. Аналіз помилкових дій – систематизація помилок в діяльності, з'ясування їхніх причин і наслідків, аналіз ролі психологічних факторів у виникненні помилок, визначення можливості їхньої профілактики за рахунок професійної підготовки або відбору фахівців.
9. Алгоритмічний аналіз діяльності – формалізований опис послідовності трудових актів («операторів») і логічних умов виконання трудових задач з наступною оцінкою складності трудового процесу за кількісними характеристиками схеми алгоритму. Кількісні характеристики трудового процесу, розраховані за відповідними формулами, дозволяють визначити показник стереотипності діяльності, її логічної складності, напруженості й ін.
Для першої характеристики необхідно оцінити значення кожної з психологічних функцій у забезпеченні виконання визначеної робочої операції.
Реалізація певної операції може бути пов'язана з переважним завантаженням або функції сприйняття, або функції оперативної пам'яті, або функції обсягу (переключення, розподілу) уваги. Ці функції оцінюються вище, ніж всі інші, що забезпечують виконання операції.
Друга характеристика визначається за даними хронометражу робочої діяльності, зокрема тривалості виконання кожної трудової операції, реалізованої тією чи іншою функцією. Сумарна тривалість завантаження конкретної функції виражається в процентному відношенні до загального часу робочого процесу й у наступному також оцінюється в балах. Відносна частота завантаження функцій визначається відношенням сумарної кількості операцій, пов'язаних із завантаженням конкретної функції, до загального числа психологічних компонентів, що забезпечують цю діяльність.
Третя характеристика (ступінь завантаження) ґрунтується на використанні кількісних показників завантаженості функції. Наприклад, ступінь завантаження обсягу пам'яті характеризується кількістю запам'ятованих і відтворених оперативних одиниць, завантаження уваги (її розподілу) визначаються на основі врахування кількості об'єктів і їх просторового розміщення і т.п.
Четверта характеристика є вираженням ступеня складності реалізації психологічної функції в зв'язку з особливостями організації трудового процесу, функціональним станом організму. Наприклад, реалізація функції сприйняття ускладнюється перешкодами, напруженістю, стомленням організму й ін.
За даними перерахованих характеристик визначається середня оцінка значимості кожної функції в забезпеченні окремих робочих операцій і трудового процесу в цілому. На підставі цієї підсумкової оцінки виробляється ранжирування всіх психологічних функцій за ступенем їхньої важливості для досліджуваної діяльності.
Виходячи з заданого експериментатором критерію значимості цих функцій (Наприклад, у залежності від цілей відбору, розмірів людських ресурсів і необхідної кількості фахівців і т.п.), можна визначити перелік психологічних якостей (професійні вимоги), що підлягають оцінці при діагностиці професійної придатності.
Для виявлення значення і цінності психологічних якостей можуть бути використані і кількісні характеристики роботи, отримані при аналізі логічної схеми алгоритму діяльності.
Розмаїтість характеристик трудової діяльності визначає можливості багатофакторної систематизації (класифікації) її видів за різними класифікаційними ознаками. Наприклад:
1) за характером робочого навантаження суб'єкта діяльності і його зусиль у реалізації трудових завдань (переважно фізична або розумова праця);
2) за характеристиками мети праці, робочого навантаження, організації трудового процесу розумова праця поділяється на управлінську, операторську, творчу (стандартну і нестандартну), евристичну; динамічну і статичну; одноманітну і різноманітну;
3) у залежності від умов діяльності – на комфортну, у незвичайних, несприятливих і в екстремальних умовах;
4) за формою організації діяльності – на регламентовану, нерегламентовану і змішану; індивідуальну і колективну.
Можливе використання і цілого ряду інших класифікаційних ознак – за характеристиками знарядь праці, типових трудових завдань, виду вихідного і кінцевого продукту діяльності і т.п. Різні сполучення ознак трудової діяльності створюють своєрідний вигляд конкретних професій.
Науково-практична діяльність визначає необхідність зіставлення і класифікацію професій за психологічними, гігієнічними, економічними й іншими ознаками.
При розв'язанні психологічних задач діагностики і прогнозування професійної придатності така необхідність у класифікації професій визначається потребою використання методичного апарату, розробленого й обґрунтованого для певної однієї професії, при рішенні аналогічної задачі в спорідненій професії (професіях).