Дисципліни:

Паспорт професії та професійно важливі якості


« Лекції з профорієнтації та профвідбору

Про необхідність психологічного вивчення і класифікації величезної кількості професій писали багато хто ще в 20-х роках XX ст. Психолог О. Лімпан склав особливий опитувальник, що починався словами: «Чи необхідні для занять вашою професією...», і далі йшли 151 запитання. Цей список доповнювався спеціальними дослідженнями людей, які успішно працювали на тій або іншій посаді. Робота з вивчення професіограм або «моделей» фахівців не може вважатися завершеною, оскільки ніяка професія не залишається незмінною. Так, одні вимоги пред'являлися до льотчиків поршневої авіації й зовсім інші – до льотчиків, які літали на надзвукових літаках.

Якщо весь перелік вимог, пропонованих до льотчиків, узагальнити, то коротко професіограму можна описати так. Щоб успішно опанувати льотною професією, людині необхідне самовладання, витримка, уміння не розгублюватися в надто складній обстановці. Це є основою. А вона включає швидкість реакції, миттєву оцінку обстановки і відповідні до неї дії. Не вийде льотчика і без високорозвиненої уваги, високого рівня просторового і тимчасового сприйняття, точної координації рухів. Майбутньому льотчикові необхідно володіти і такими рисами характеру, як рішучість, сміливість, наполегливість і, нарешті, вінець усіх необхідних якостей – любов до обраної професії й активна спрямованість на оволодіння льотною справою.

Немає, мабуть, жодного виду діяльності людей, який не був би пов'язаний з різними формами їхньої організації. Організаторська діяльність має свою специфіку і висуває особливі вимоги до особистості керівника. Л.І. Уманський у структурі особистості здатного організатора виділив як загальні, так і специфічні якості. Загальними він називав ті якості, що можуть спостерігатися й у людей, що не є організаторами:

• практичність розуму (практична кмітливість, здатність застосовувати знання, досвід у життєвій практиці, у будь-якій конкретній ситуації);

• товариськість (відкритість для інших, готовність спілкуватися, потреба мати контакти з людьми);

• глибина розуму (здатність доходити до сутності явища, бачити його причини і наслідки, визначати головне);

• активність (уміння діяти енергійно, наполегливо при рішенні практичних задач);

• ініціативність (особливий творчий прояв активності, висування ідей, пропозицій, енергійність, завзятість);

• наполегливість (прояв сили волі, завзятості, уміння доводити справу до кінця);

• самовладання (здібність контролювати свої почуття, свою поведінку в складних ситуаціях);

• працездатність (витривалість, здатність вести напружену роботу, тривалий час не втомлюватися);

• спостережливість (уміння бачити, мимохідь зауважувати примітне, зберігати в пам'яті деталі);

• організованість (здібність підкоряти себе необхідному режимові, планувати свою діяльність, виявляти послідовність, зібраність).

Перераховані якості успішного організатора можуть і не досягати високого рівня розвитку, але не мають переходити у свою протилежність. Наприклад, не розвинена товариськість, але й відсутня й замкнутість.

Специфічні організаторські властивості (особливі організаторські здібності) поділяються на три групи: організаторське чуття; емоційно-вольова впливовість; схильність до організаторської діяльності. Без достатньої виразності цих властивостей людина ніколи не стане гарним організатором, здатним повести за собою людей.

Перша група організаторських здібностей – організаторське чуття – дуже часто виявляється в інтуїції. Організатори часто говорять: «Так мені підказує чуття», «Відчуваю, що це треба зробити саме так, а чому так, пояснити не можу». У цю групу входять:

А. Психологічна вибірковість – здатність швидко вглиблюватися в психологію людини і «відбивати» її, уміло змінюючи тон і форму спілкування, засоби і методи впливу. Керівник, що володіє психологічною вибірковістю, легко визначає, на що здатний той чи інший працівник, швидко сприймає зміни взаємин у колективі, уміло групує людей у залежності від їхніх симпатій і антипатій.

У психології існує термін «емпатія» – здатність людини стати у своїй уяві на місце іншого і пережити його стан, тобто здатність до співпереживання. Емпатія – один з показників психологічної вибірковості. Висновок організаторів: «Вона (бригадир), переживає те, що турбує членів її бригади, то поділяючи радість успіху, то заспокоюючи при невдачі».

Організатор завжди має інтерес до людей, тягу до спілкування з ними. Найчастіше він здатний скласти швидку і точну психологічну характеристику людини, дати влучну словесну, а часом і мімічну «фотографію». У нього розвинена схильність до психологічного аналізу, пояснення власних вчинків і вчинків інших людей.

Б. Практично-психологічний розум – здатність знаходити найкраще практичне застосування кожній людині в залежності від його індивідуально- психологічних особливостей. Виявляється в здатності розподілити обов'язки між учасниками колективної діяльності з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей; у швидкому орієнтуванні в ситуаціях, що вимагають практичного застосування знань психології людей; у здібності вирішувати практичні питання крізь призму можливостей колективу; в умінні швидко оцінити й оптимально враховувати особливості взаємин людей при їхньому угрупуванні для спільної діяльності.

В. Психологічний такт –манера поведінки при встановленні стосунків і взаємодії з людьми, що виражаються в умінні швидко знайти тон, доцільну форму спілкування в залежності від психологічного стану й індивідуальних особливостей оточення. Чуйність, уважність до людей, простота і природність в спілкуванні, справедливість, об'єктивний підхід до людей – ось додатки до психологічного такту – якості, особливо оцінювані підлеглими.

Керівник, який володіє психологічним тактом, не дозволить собі ні мовних шаблонів, ні пристосовництва в розмові з різними людьми.

Отже, складові організаторського чуття – психологічна вибірковість, практично-психологічний розум і психологічний такт, своєрідний сплав цих якостей.

Друга група властивостей особистості, що забезпечує емоційно-вольову впливовість, включає:

• суспільну енергійність – здатність заряджати енергією інших людей, використовуючи різноманітні засоби – від іронічної посмішки до суворого наказу; здібність впливати на підлеглих своїм ставленням до них, до їхніх справ, оцінкою їхніх учинків, власним прикладом;

• вимогливість характеризується сталістю або гнучкістю прояву в зв'язку зі сформованою ситуацією; розмаїтістю форм пред'явлення, що залежить від постійних або тимчасових психологічних особливостей і станів керівника;

• критичність (здатність аналізувати діяльність і поведінку інших людей) виражається в самостійності суджень людини, у логічності й аргументованості її критичних зауважень, їхній прямоті і сміливості (без критиканства), глибині і доброзичливості. Третя група – схильність до організаторської діяльності – припускає самостійне включення в цю діяльність: сміливе входження в роль організатора й уміння нести відповідальність за роботу інших людей, потреба в організаторській діяльності і постійній готовності до її виконання; емоційно- позитивне самопочуття при її виконанні і почуття нудьги і незадоволеності такої роботи.

Аналогічним чином можна виділити якості особистості, необхідні для успішної діяльності при оволодінні будь-якою професією – педагога, лікаря, юриста, висотника-монтажника, оператора і т.д.

Для виявлення задатків, здібностей та інших якостей особистості в наш час широко використовується увесь набір психодіагностичних методів пізнання особистості.