Дисципліни:

Методики дослідження в профконсультуванні


« Лекції з профорієнтації та профвідбору

Розробка процедури психологічного консультування з метою професійної орієнтації спрямована насамперед на обґрунтування комплексу методичних прийомів вивчення стану стійких властивостей особистості, професійних здібностей і мотиваційної спрямованості, а також на визначення кола інтересів і схильностей конкретної людини, що є основою для вироблення рішення про переважну сферу професійної діяльності. Кожна професія (група професій) або вид трудової діяльності пред'являють до психіки людини своєрідні, часом специфічні вимоги, що, зокрема, обумовлюють необхідний для успішного навчання або реальної діяльності набір професійно важливих якостей, їхню стійкість до впливу факторів діяльності, адаптивність і компенсація у цих умовах, характер взаємозв'язку властивостей особистості та спеціальних здібностей, особливо через розвиток особистості професіонала і зміни професійних вимог. Визначений склад особистості, ступінь розвитку компоненти? її структури визначають оптимальну сферу майбутньої діяльності. Зокрема, результат застосування інтелектуальних тестів значною мірою впливає на вибір професії, якщо відзначається безсумнівна перевага того чи іншого стилю інтелектуальної діяльності, особливо при середніх і занижених результатах.

Високий інтелект розширює сферу вибору, і тоді профконсультант має більше орієнтуватися на емоційно-динамічні характеристики, переважаючі особистісні тенденції. При невисокому інтелекті спектр оптимального виду діяльності в більшому ступені направляється на вибір робочого місця, посади, що відповідає особистісним можливостям і досвіду, ніж на професію, що вимагає спеціальних знань і здібностей.

Емоційно-лабільна особистість, яка володіє артистичністю, високою комунікабельністю, легким входженням в різні соціальні ролі, при досить високому інтелекті може вибирати собі професію серед таких, як журналістика, а також дипломатичну, театрально-артистичну, педагогічну діяльність та ін.; якщо ж інтелект недостатньо високий, але з перевагою наочно-образного мислення, то людині варто рекомендувати роботу вихователя в дитячому саду або в початкових класах школи, секретарську роботу, сферу обслуговування і т.п.

Сильний тип особистості, акцентуйований за спонтанним, експансивним, неконформним і експлозивним («вибуховим») варіантом, при високому інтелекті практично в будь-якому виді професійної зайнятості прагне до незалежної позиції, до лідерства, до реалізації організаторських функцій. Висока рухова і пошукова активність часто визначає прагнення людини до подорожей, зміни місць, до водіння різних видів транспорту, до видів діяльності з уникненням одноманітності. Залежна позиція, змушене підпорядкування для особистостей цього типу небезпечна – їх краще адаптувати до робіт, не пов'язаних із жорсткою ієрархією.

Особи з переважанням формально-логічного мислення при високому інтелекті мають можливість широкого вибору професій, пов'язаних з перетворенням інформації, практичністю цілей, стійкістю інтересів (інженери, економісти, статистика). Сенситивні, тривожно-недовірливі, песимістичні й інтровертовані особистості з переважанням вербального інтелекту при хороших інтелектуальних можливостях можуть вибирати із широкого спектра професій переважно гуманітарної спрямованості (історія, література, філософія і т.д.). При невисокому інтелекті, переважанні вербального стилю мислення і тих самих індивідуально-типологічних властивостях можна рекомендувати працевлаштування в сфері канцелярської, службово-виконавської діяльності – їхня терпимість, делікатність, совісність, ретельність, чесність є необхідними рисами особистості в роботі з догляду за хворими, видачі книг і т.д.

У кожному конкретному випадку дані психодіагностичного обстеження мають розглядатися в сукупності всіх наявних зведень про людину (успіхи в навчанні, інтереси і захоплення, сімейна ситуація і т.д.).

Для одержання психодіагностичної інформації з метою вирішення завдань професійної орієнтації використовується комплекс методів, що включає профконсультаційну бесіду, анкетування, методики (тести, опитувальники) психологічного обстеження, активізуючі (у тому числі ігрові) методи.

Основним методом індивідуальної профконсультації є бесіда, ціль якої полягає в наданні допомоги оптантові у формуванні усвідомленого рішення про професійний вибір і визначення шляхи з його досягнення. Один з варіантів методики конструювання питань і проведення профконсультаційної бесіди викладений І.А. Волошиним (зі співавт.). Запропонований авторами сценарій бесіди включає такі етапи:

1) знайомство з оптантами – установлення контакту з клієнтом, створення атмосфери довіри і взаєморозуміння;

2) вступ у професійне спілкування – визначення тривалості зустрічі, очікуваних результатів, принципів спілкування;

3) виявлення потреб і запиту оптанта – виявлення обставин життя, змісту і причин постановки проблеми і звертання до профконсультанта.

Для проведення профконсультаційної бесіди особливо важливо правильно сформулювати питання, що дозволить одержати необхідну інформацію від клієнта, направляти хід бесіди в потрібне «русло», утримувати ініціативу в діалозі, активізувати клієнта, дозволити йому виговоритися і розкритися. Питання мають бути зрозумілими клієнтові, мати ясне формулювання, не нести надмірного емоційного навантаження, не відбивати думку, установки, пристрасті консультанта, не визначати своєю конструкцією очевидну відповідь і т.д. Залежно від мети постановки їх поділяють на змістовні, що розкривають сутність проблеми клієнта, і функціональні, що дозволяють профконсультанту керувати процесом бесіди, – це питання «контактні» (для встановлення контакту зі співрозмовником), «психологічні» (для зняття напруги, полегшення переходу від однієї теми до іншої), «контрольні» (для перевірки вірогідності відповідей), «уточнюючі» (на кшталт: «Чому?..»).

За формою конструювання виділяють закриті та відкриті питання. У першому випадку клієнтові пропонується одна або кілька можливих відповідей, у другому –на питання не передбачаються можливі варіанти відповідей. Крім того, питання розділяються на прямі (безпосередня постановка) і непрямі (опосередковане з'ясування особистих, інтимних сторін життя, форм поведінки клієнта).

Для виявлення запиту оптанта варто враховувати, що будь-яке звертання до профконсультанта, як правило, має дві сторони. Одна, «зовнішня» сторона запиту відображає, як сам клієнт формулює свою проблему і свої очікування від консультації. Запит звичайно визначається у виді мотивів професійного самовизначення, вибору напрямку навчання, одержання допомоги в реалізації професійних планів і подоланні утруднень. «Внутрішня» сторона запиту відображає психологічний зміст, що стоїть за звертанням до профконсультанта, причому він може не усвідомлюватися самим клієнтом, і його виявлення є завданням консультанта, а формулюється він у вигляді мотивів емоційної підтримки і співчуття, подолання підвищеної тривоги, подолання зниженої самооцінки, підтвердження прийнятого рішення і т.д.

Відповідно до інтересів і схильностей оптанта, виявлених в процесі бесіди, виробляється попереднє визначення оптимальної сфери професійної діяльності та професії, що уточнюється в ході психодіагностичного обстеження.

Ціль психологічного обстеження – визначення рівня інтелектуального розвитку оптанта, його мотиваційної і емоційно-вольової сфери, спеціальних здібностей, властивостей характеру, темпераменту. Застосовуючи психодіагностичні методи, профконсультант має керуватися принципом необхідності та достатності в одержанні психологічної інформації.

У профконсультуванні основним предметом діагностики є індивідуально- психологічні особливості оптанта, що забезпечують його професійну придатність. Шляхом порівняння результатів оцінки цих особливостей з вимогами конкретної професійної діяльності профконсультант може обґрунтувати рекомендації з вибору професії, скорегувати професійний вибір (у випадку явної розбіжності індивідуальних особливостей і вимог професії) або дати рекомендації з розвитку і корекції необхідних для конкретної професії психологічних якостей.

Для вивчення схильностей, професійних інтересів, мотивів вибору професії рекомендується використовувати такі методики: «Диференційно- діагностичний опитувальник» Є.А. Клімова, «Визначення переважаючого типу майбутньої професії», «Сфера професійних переваг учнів – опитувальник Йовайши», «Орієнтаційна анкета», «Професійна мотивація учнів», «Оцінка рівня домагань (структура мотивації)», «Анкета інтересів», «Опитувальник Дж. Холланда», «Визначення професійної готовності ВПГ», «Дослідження рівня суб'єктивного контролю (РСК)». Доцільне також застосування анкети «Ваша майбутня професія» (Л.Н. Лучко), опитувальника «Спрямованість особистості» (В. Смекала, М. Кучера).

Вивчення властивостей особистості, темпераменту, характеру, інтелектуальних здібностей і психічних станів може проводитися за допомогою методик: «Тест Кеттелла – (16PF опитувальник)», «Опитувальник Леонгарда- Смішека», «Шкала оцінки рівня реактивної (ситуативної) і особистісної тривожності» Ч. Спілбергера і ЮЛ. Ханіна, «Індивідуально-типологічний опитувальник – ІТО», «Діагностика агресії», «Стандартизований метод дослідження особистості (СМДО)», «Тест-опитувальник Г. Айзенка, «Опитувальник структури темпераменту В.М. Русалова (ОСТ)», «Властивості характеру – опитувальник самооцінки Т. Лірі», «Тест структури інтелекту Р. Амтхауера (ТSI)», «Шкільний тест розумового розвитку (ШТРР)», «Анкета «Прогноз».

Для оцінки загальних і спеціальних (професійних) здібностей використовуються як деякі з перерахованих вище, так і тести на вивчення пізнавальних процесів – «Шкали приладів», «Пам'ять на числа», «Завчання п'ятнадцяти слів», «Виявлення слів», «Відшукування чисел з переключенням», «Коректурна проба», «Додавання чисел з переключенням», «Установлення закономірностей», «Складні аналогії», «Числові ряди», «Асоціативний експеримент» та ін.

Методи активізуючого впливу на клієнта з метою подолання труднощів його особистісного і професійного самовизначення, рішення внутрішньо- особистісних проблем у процесі підготовки до вибору професії отримали визнання в системі профорієнтації відносно нещодавно. До теперішнього часу накопичено позитивний досвід їхнього використання, розроблено комплекс спеціалізованих вправ та ігрових програм.

Н.С. Пряжніковим запропоновано:

1) ігрові профорієнтаційні вправи («Місто, що спить», «Подарунок», «Людина-професія» та ін.), спрямовані на створення невимушеної і доброзичливої атмосфери роботи зі старшокласниками (і дорослими), моделювання окремих елементів професійного й особистісного самовизначення;

2) активізуючі опитувальники («Особиста професійна перспектива», «За і проти», «Будь готов!», «Схема альтернативного вибору»), що дозволяють стимулювати міркування клієнта про власні перспективи самовизначення, про мотиви вибору тих чи інших професій, а також підвищити рівень усвідомлення своєї готовності до різних видів професійної праці;

3) ціннісно-моральні активізуючі опитувальники («Зараз і потім», «Справедливість, самооцінка, самоповага, рефлексія», «Самооцінка моральності, товариськості» та ін.), призначені допомогти усвідомити необхідність початку реалізації своїх задумів, зрозуміти цінність чесної праці та справедливого розподілу благ між колегами, скласти свої уявлення про порядність, престижність тих чи інших професій, а також сформувати уміння співвідносити свої можливості з визначеними цілями і досягненнями;

4) бланкові і карткові ігри професійного й особистісного самовизначення («Комплімент», «Дурень», «Торг», «Такий-сякий» та ін.), спрямовані на формування уміння співвідносити різні якості людини з різними професіями, здійснювати вибір цінностей, що визначають сенс життя і щастя людини, моделювати особливості підприємницької діяльності та взаємини між компаньйонами і т.д.

Набули також розвитку технології групової роботи з оптантами, психологічний тренінг з розвитку самосвідомості старшокласників. Аналіз тренінгових технологій і приклади різних вправ наведені в науково- методичному посібнику «Психологічний супровід вибору професії» (за ред. Л.М. Митіної).

Конкретний обсяг методів психодіагностики, рекомендованих для цілей професійної консультації, визначається організаційними можливостями процедури, індивідуальними показаннями для обстеження, методичним забезпеченням профконсультанта і ступенем його професійної підготовки.