Дисципліни:

Основні положення, види, рівні, завдання системи визначення професійної придатності


« Лекції з профорієнтації та профвідбору

Обґрунтування рекомендацій із психологічної оцінки і прогнозування професійної придатності передбачає обов'язкове розв'язання цілого ряду питань: про необхідність створення такої системи, її завдань, склад методичного апарата, критерій оцінки придатності і т.д. (К.К. Платонов, 1979; В.А. Бодров, 1969, 1988, 2001, 2003; М.В. Макаренко, 1996; Б.Ф. Ломов П.К. Анохін, І.А. Сапов, 1985; Г.Л. Апанасенко, 2002; Ю.М. Бобров, 1985, 1992; М.С. Корольчук, 1985, 1997, 2004; М.В. Кліменко, 2004). Актуальність визначення професійної придатності. Необхідність і доцільність розробки заходів щодо визначення професійної придатності, як правило, визначаються вираженими індивідуальними розходженнями фахівців за рівнем професійної ефективності і за станом, ступенем виразності в них професійно важливих психічних якостей, а також наявністю залежності між цими характеристиками. Потреба в оцінці та прогнозуванні придатності особливо актуальна, коли є «відсівання» у процесі навчання і практичної діяльності осіб, в яких відзначається незадовільний розвиток необхідних для конкретної діяльності психологічних якостей. Наприклад, до введення психологічного відбору «відсівання» з льотних шкіл Франції за період навчання складав у середньому 62%, а в США – 72%; проведення попереднього відбору за психологічними критеріями дозволило знизити величину «відсівання» у півтора-два рази. У той самий час актуальність заходів щодо визначення професійної придатності знижується, якщо в процесі навчання можливий розвиток професійних здібностей до необхідного рівня, сама діяльність не пред'являє високих вимог до стану психічних якостей, а система навчання і реальної діяльності може забезпечити необхідний рівень професійного розвитку й адаптації індивіда до вимог конкретної діяльності. З іншого боку, значення оцінки, врахування психологічних передумов досягнення необхідного рівня професійної придатності зростають для професій, пов'язаних зі складним, небезпечним, відповідальним, напруженим характером праці, і тих, у кого «ціна» помилки, невірного рішення і дії дуже велика в професійних, соціальних, економічних відношеннях як для суспільства, так і особисто для професіонала. Завдання визначення професійної придатності. Процедура оцінки і прогнозування професійної придатності і, зокрема, її методичний і критеріальний апарат значною мірою залежать від змісту її конкретного завдання. При рішенні завдань первинного відбору на навчання професії основні критерії придатності визначаються успішністю надбання спеціальних знань і формування деяких професійних навичок, а досягнення їхнього високого рівня залежить від стану насамперед загальних здібностей людини. При доборі на конкретну діяльність як зовнішні критерії придатності виступають показники ефективності, надійності, безпеки трудового процесу, творчої активності особистості, прагнення до професійного удосконалення і т.д. – при постановці цього завдання вивченню й оцінці підлягають спеціальні, професійні здібності й інші якості особистості, що забезпечують необхідний рівень досягнень у професійній, соціальній, особистісній сферах. Важливо підкреслити, що, як правило, професійні вимоги до людини, обумовлені змістом навчання і реальної діяльності за конкретною спеціальністю, можуть істотно розрізнятися, а індивідуальні здібності до навчання і до діяльності можуть не збігатися. Досить часто зустрічаються випадки, коли хороший учень згодом не виявляє себе гарним працівником і навпаки. Звідси випливає, що досить ризиковано ставити завдання психологічного прогнозування одночасно в успішності навчання, і ефективності наступної діяльності; тим більше помилково намагатися прогнозувати результативність роботи зі спеціальності тільки на підставі оцінки придатності за критеріями ефективності навчання.

При рішенні завдання розподілу випускників навчального закладу потрібно на основі диференційованого прогнозування придатності до ряду спеціальностей визначеного професійного профілю визначити ту спеціальність, що за своїми психологічними вимогами до особистості найбільше відповідає психологічним особливостям конкретного випускника. Процедура прогнозування професійної придатності в цьому випадку заснована, з одного боку, на необхідності співставлення індивідуально-психологічних особливостей особистості з набором професійних вимог сукупності спеціальностей, що можуть відрізнятися більшою або меншою мірою, а з іншого боку, у можливості використання для психологічної характеристики особистості випускника, крім результатів обстеження на етапі розподілу, додаткової психологічної інформації, отриманої при обстеженні на ранніх стадіях навчання, і «нетестових» даних про особливості прояву особистісних рис, професійної мотивації, успішності навчання і т.д., що є корисними для підвищення надійності прогнозу наступної реальної діяльності.

У завданнях комплектування навчальних і виробничих груп, оцінки рівня психологічної сумісності членів цих груп, підбора відсутнього члена групи у вже функціонуючу групу (наприклад, підбір відсутнього штурмана в екіпаж пасажирського літака) визначення прогнозу професійної придатності виробляється на підставі оцінки професійно значимих якостей особистості, що відповідають не тільки конкретній індивідуальній діяльності, але й обумовлених характером взаємодії членів групи, їхнім соціальним статусом у групі, особливостями психологічного клімату і т.д.

Психологічна експертиза професійної придатності осіб із психосоматичними розладами, учасників професійних подій (аварій), фахівців зі скаргами на хронічні професійні утруднення і на зниження стійкості до зростання екстремальних факторів визначає необхідність у кожному конкретному випадку використовувати специфічний методичний комплекс для оцінки індивідуально-психологічних причин розвитку, появи перерахованих розладів і порушень, рівня розвитку професійно важливих якостей, наявності можливостей компенсації тих або інших порушень, ступенів стійкості ремісії, тобто ослаблення проявів відзначених розладів і порушень і т.д.

Однією з найважливіших задач процедури діагностики і прогнозування професійної придатності є визначення того, на що вона (процедура) має бути спрямована, на виявлення якого контингенту вона повинна бути орієнтована. Найчастіше ставиться мовби рівнозначна мета: визначення найбільш придатних для конкретної діяльності та виявлення непридатних для неї. Однак у ряді випадків може бути зроблений більш однобічний акцент: для виявлення найбільш придатних, здатних, підготовлених (існують й інші критерії) кандидатів, для чого варто істотно підвищити рівень вимог до них і, відповідно, критерії придатності, що можливо при наборі незначної кількості фахівців з великого числа претендентів (наприклад, добір космонавтів). Інший варіант – коли професійна діяльність висуває підвищені вимоги до кандидатів, але їхня кількість (конкурс) обмежена; у цьому випадку завдання визначення придатності полягає у виявленні тих, які з високим ступенем імовірності виявлятимуть низький рівень професійної ефективності і надійності, тому варто зберегти високі критерії виявлення потенційно непридатних осіб навіть ціною, можливо, зменшення загальної чисельності набору («краще менше, але краще»).

Визначення професійних вимог. Виконання повсякденних професійних завдань, видів діяльності забезпечується різними психологічними властивостями структури особистості та вимагає своєрідного, досить певного їхнього поєднання. Тому важливим етапом у розробці системи діагностики і прогнозування професійної придатності є обґрунтування професійно значимих вимог до особистості, зумовлених особливостями конкретної діяльності. З цією метою використовуються різні методичні підходи:

• емпірико-експериментальний, заснований на масовому психологічному обстеженні фахівців різного рівня професійної придатності з наступним виявленням шляхом аналізу кореляційних відносин найбільш інформативних психологічних показників і, отже, професійно важливих психологічних якостей;

• збір і узагальнення думки експертів, найбільш кваліфікованих фахівців, у результаті чого можливо одержати перелік вимог, але без достатнього його обґрунтування;

• застосування методів діяльнісного, алгоритмічного аналізу діяльності та складання на цій основі її психограми (подібні процедури досить трудомісткі і тому використовуються досить обмежено).

Підбір і розробка психологічних методик визначення професійної придатності. Цей етап обґрунтування системи оцінки професійної придатності є одним з найбільш складних і відповідальних. При розв'язанні питання про методичні принципи психологічного вивчення професійної придатності варто виходити з положення про те, що, мабуть, будь-яка психологічна якість не може бути описаною якою-небудь однією одиницею виміру – різні рівні реалізації якостей вимагають як різних прийомів опису, так і різних одиниць виміру. Тому зумовлені в якій-небудь одній ситуації функціональні прояви конкретної психологічної якості можуть бути цілком відмінними в іншій ситуації. Б.М. Теплов відзначає, що «немає більш нежиттєвої і схоластичної ідеї про те, що існує тільки один спосіб успішного виконання всякої діяльності. Ці способи нескінченно різноманітні, як різноманітні людські здібності» (1961,

1985). Це положення одержало свій подальший розвиток у гіпотезі Б.Ф. Ломова (1981, 1989) про те, що забезпечення будь-яких професійних вимог здійснюється не шляхом локального порівняння з ними окремо узятих здібностей, а цілісним способом організації на будь-якому рівні активності.

Методичні підходи до психологічної оцінки професійної придатності значною мірою визначаються сучасними поглядами на необхідність вивчення людини з позицій категорії суб'єкта діяльності. Використання цього підходу зумовлюється тим, що тільки включення особистості в систему суспільних і виробничих відносин і перетворення її в суб'єкт діяльності забезпечує синтез психологічних вимог діяльності і можливостей, прагнень, здібностей і активності особистості. З позицій включення особистості в діяльність вивчення суб'єкта має передбачати як оцінку досить стійких, сформованих і необхідних для здійснення діяльності якостей особистості, так і врахування можливого перетворення цих якостей у динаміку професійного навчання і праці, а також у зв'язку зі змінами вимог діяльності (К.А. Абульханова-Славська, 1991).

В оцінці професійно важливих психологічних якостей ведучим продовжує залишатися метод тестів, і це незважаючи на те, що з моменту зародження і протягом усієї історії існування психотехнічні тести зазнавали гострої критики (В.А. Бодров, 1986, 2001, 2003).

Одним з напрямів розвитку методів оцінки професійної придатності є широке використання методичних прийомів вивчення особистості. Незважаючи на стримане відношення до закордонних особистісних тестів, існує майже одностайна думка, що вони в принципі дозволяють виявити зовні сховані (або приховувані) риси особистості за рахунок моделювання різноманітних ситуацій, що неможливо зробити об'єктами безпосереднього спостереження в житті. Коректність і ефективність використання іноземних особистісних тестів залежать не тільки від адекватного перекладу тексту цих методик і адаптації їхнього змісту до соціальних норм нашої країни і до специфіки обстежуваного контингенту, але і від правильної рестандартизації нормативних даних за шкалами опитувальників для відповідної професійної групи.

Питання розробки, підбору, використання методів психологічної оцінки професійної придатності досить детально викладені в ряді робіт (Анастазі, 1977; В.А. Бодров, 1984, 2001, 2003).

Розробка критеріїв визначення професійної придатності. Для обґрунтування диференційних критеріїв прогнозування професійної придатності застосовуються різні методи. Відносно рідко використовуються такі прийоми, як попарне порівняння індивідів за результатами психологічного обстеження, а також врахування думок експертів про придатність індивіда методом групового обговорення. Значно частіше застосовується метод установлення рангових місць і бальної стандартної оцінки як окремих психологічних якостей, так і їхньої сукупності, а також алгоритм, заснований на модифікації послідовного статистичного аналізу відношення ймовірностей значень психологічних показників.

Сам по собі факт широкого застосування різних математичних прийомів обробки результатів психологічного обстеження й обґрунтування діагностичних і прогностичних висновків є, безсумнівно, позитивним. Однак формування уявлень про індивідуальні особливості спеціаліста і їхньої ролі в досягненні необхідного рівня придатності до конкретної діяльності має бути засноване на кваліфікованому якісному аналізі отриманих у результаті обстеження і кількісної обробки матеріалів.

Заключним етапом створення системи визначення професійної придатності є експериментальна перевірка ефективності розроблених рекомендацій і підготовка організаційно-методичних вказівок допомоги з реалізації розробленої системи. Перевірка ефективності застосування запропонованих методів і критеріїв прогнозування рівня професійної придатності проводиться шляхом обстеження кандидатів (фахівців) і встановлення психологічного прогнозу, який надалі йде шляхом збору інформації протягом навчання або роботи. Підсумки про їхню навчальну успішність або професійну ефективність і надійність виявляються на основі цих показників і реального рівня їхньої придатності та зіставлення даних результатів з показниками психологічного прогнозу. У випадку досягнення щодо високого рівня збігу психологічного прогнозу з даними фактичної придатності (не менше 70-73%) методичні рекомендації можуть бути використані в практичній роботі. Для забезпечення цієї роботи складаються організаційно-методичні рекомендації, в яких детально викладаються її мета і завдання, опис методик і критеріїв оцінки результатів, зміст інструкцій, порядок і умови проведення обстеження, процедура обробки результатів, види висновків і т.д. Чітке дотримання запропонованих вимог дозволяє одержати об'єктивні і порівняні дані, що у свою чергу забезпечує аргументованість і надійність психологічного висновку щодо прогнозованого рівня професійної придатності.

В цілому в роботі практичного психолога прогноз діяльності – найбільш складний етап роботи, успіх якого залежить від суб'єктивних і об'єктивних умов (рівня професіоналізму психолога, кількості та якості кандидатів).