Дисципліни:

Характеристика етапів професійного розвитку і формування особистості в професійній діяльності


« Лекції з профорієнтації та профвідбору

Огляд теорій професійного розвитку особистості представлено у роботах Б.Г. Ананьева, Є.Ф. Рибалко і досить повно викладений І.М. Кондаковим і А.В. Сухарєвою. Вагомий вклад в Україні в теоритичні і практичні проблеми професійного розвитку особистості внесли: Г.С. Костюк, Є.А. Мілерян, С.Д. Максименко, Ю.Л. Трофімов, М.В. Макаренко, Г.В. Ложкін, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, В.І. Осьодло, П.П. Криворучко. Узагальнюючи дані цих та інших авторів, можна визначити основні передумови професійного розвитку у вигляді таких положень:

• успішність професіоналізації визначається ступенем відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості вимогам професії;

• кожна людина відповідає вимогам ряду професій;

• ступінь співвідношення індивідуально-психологічних особливостей і професійних вимог визначає рівень інтересу до професії, задоволеності, прагнення до професійного удосконалювання і т.д.;

• професіоналізація реалізується протягом усього професійного шляху розвитку особистості, що має визначені періоди, стадії і характеризується більш-менш істотною зміною професійних вимог;

• характер співвідношення індивідуально-психологічних особливостей складу, здібностей і вимог професії (повнота, інтенсивність, специфічність тощо і визначає особливості професійного та психологічного розвитку особистості, її спрямованість (прогресія, регресія), інтенсивність, вибірковість і т.д.;

• професійний розвиток особистості, її операціональних і психологічних якостей і структур проходить нерівномірно і гетерохронно (різночасно визначальною в професійному розвитку особистості є характер ведучої діяльності, а також співвідношення з нею домінуючої і субдомінуючої діяльностей;

• спрямованість особистості є визначальним психологічним фактором вибору професійного шляху і професіоналізації;

• ставлення до професії, її освоєння, коли трудова діяльність домінує і коректується професійними, психологічними, фізіологічними, медичними, соціальними й іншими факторами, що визначають особливості життєвої і трудової активності людини, її життєдіяльність.

Узагальнену модель професійного становлення особистості розробляє Ю.П. Поваренков. Професійне становлення особистості автор визначає як процес поетапного дозволу комплексу протиріч, узгодження різних тенденцій і вимог, що задаються базовим протиріччям між соціально-професійними вимогами, пропонованими до індивіда, і його бажаннями, можливостями їхньої реалізації.

Він виділив групи основних функцій професіонала, як параметри професійного становлення, а саме:

• функції, пов'язані з виробництвом продукту, які визначаються через продуктивність, надійність і якість роботи професіонала;

• функції, пов'язані з реалізацією потреб самої людини, які визначаються через задоволеність працею, самореалізацією і т.д.;

• функції, пов'язані з забезпеченням саморозвитку і «запуску» механізму самодетермінації професійного розвитку індивідуальності в певних можливостях і об'єктивних умовах.

Професійний розвиток особистості більшість авторів розглядають як інтеграцію двох процесів: розвиток особистості в онтогенезі, тобто на всьому життєвому шляху, і професіоналізація особистості з періоду початку професійного самовизначення до завершення активної трудової діяльності. Саме з цих позицій варто сприймати модель професійного розвитку Д. Сьюпера, що включає такі стадії:

1) пробудження (від народження до 15 років) – розвиток «Я-концепції» через фази інтересів (11-12 років) і здібностей (13-14 років);

2) дослідження (15-24 роки) – пошук індивідом себе в різних ролях з урахування своїх реальних професійних можливостей;

3) консолідації (25-44 роки) – прагнення забезпечити в знайденому полі стійку особистісну позицію;

4) збереження (45-64 роки) – розвиток у межах знайденого професійного поля;

5) спаду (з 65 років) – часткове зниження активності професійного життя, спостереження за життям інших людей.

Більш докладні класифікації стадій розвитку як суб'єкта професійної діяльності й професійного становлення представлено в роботах В.А. Бодрова, Є.А. Клімова, Т.В. Кудрявцева. В узагальненому вигляді це можна уявити таким чином.

І. Передпрофесійний розвиток.

1. Стадія раннього дитинства – від народження до 3-х років. У процесі спілкування відбувається розвиток функцій вибіркового сприйняття, маніпуляторних дій, мови, засвоєння найпростіших правил поведінки і моральних оцінок; первинне пізнання навколишнього світу і вихідного формування особистісних структур (потребнісних, когнітивних, емоційних та ін.) створення передумов для включення в ігрову діяльність.

2. Стадія гри (період дошкільного дитинства) – з 3 до 6 років. Оволодіння «основним смислом» людської діяльності, міжособистісними стосунками, що відповідають діям в системі ігор (планування дій і поведінки, уявне передбачення, орієнтація в просторі, координація рухів, розвиток когнітивних процесів і т.д.); закладання елементів емоційно-вольової регуляції поведінки, подальше засвоєння правил поведінки, моральних норм, формування індивідуального стилю поведінки і готовності до шкільної пори.

3. Стадія оволодіння навчальною діяльністю (період молодшого шкільного віку) – з 6-8 до 11-12 років. Початкове ознайомлення зі змістом різних сфер життєдіяльності людини, прояв первинних інтересів до праці, в ігровій діяльності моделювання елементів трудової діяльності, розвиток здібностей самоконтролю і самооцінки, уяви, планування, самоаналізу; засвоєння нових соціальних норм, розвиток почуття особистої і колективної відповідальності за доручену справу, усвідомлення поняття і почуття боргу.

Три перших стадії розвитку формують особистість дитини як суб'єкта майбутньої трудової діяльності, закладають у психічну систему плани регуляції поведінки, зароджують інтерес до різних проявів діяльності людини, розвивають первинні трудові орієнтації, мотиваційно-потребнісну, когнітивну, емоційно-вольову й інші сфери особистості.

II. Розвиток у період вибору професії.

4. Стадія оптимізації (підготовка до життя і праці, професії) – з 11-12 до 14-18 років. Оволодіння системою соціально значимих ціннісних уявлень про життя і професійний шлях, засвоєння систем належних стосунків з товаришами і дорослими, активний самоаналіз, відносини у світі дорослих, формування інформаційних основ моральної, соціальної і професійної спрямованості, самооцінки власної професійної придатності на основі аналізу своїх можливостей і ступеня розвитку професійно важливих якостей, активні спроби самовдосконалення,самовиховання, самоосвіти, самоорганізації.

III. Розвиток у період професійної підготовки і подальшого становлення професіонала.

5. Стадія професійного навчання – з 15-18 до 19-23 років. Цілеспрямоване оволодіння системою знань, практичних навичок і умінь в обраній професійній діяльності, формування цілісних уявлень про певну професійну спільність, розвиток і наповнення предметним змістом мотивів і цілей майбутньої діяльності, формування професійної придатності до навчання професії (ближня мета) і до реальної практичної діяльності (віддалена мета) на основі розвитку професійно важливих якостей і професійно орієнтованих психологічних структур особистості (операціональної основи професійного самовизначення, елементів професійного мислення, пам'яті, психомоторики і т.д.).

6.Стадія професійної адаптації – з 19-21 до 24-27 років. Пристосування до соціальних і професійних норм, умов, процесів трудової діяльності, подальший розвиток самовизначення в обраній професії, самоусвідомлення правильності вибору професійного шляху, узгодження життєвих і професійних цілей та установок, формування значимих рис особистості професіонала, розвиток професійно важливих якостей, спеціальних здібностей, емоційно-вольових якостей.

7.Стадія розвитку професіонала – з 24-27 до 45-50 років. Удосконалення особистісної структури професійно-практичного мислення, сприйняття, пам'яті, уваги, характерологічних рис, здібностей), формування операціональних якостей, методів і способів психологічного забезпечення трудового процесу, прийомів самооцінки, саморегуляції, самовдосконалення і т.д. На цій стадії становлення професіонала найчастіше виникає можливість чи необхідність періодичної зміни характеру трудової діяльності в зв'язку з розвитком технічних систем, технологічних процесів, організації виробництва, а також зміна видів діяльності (від виконавської до керівної різного рангу). Це спричиняє перебудову вимог до особистості професіонала і супроводжується такими особливостями його розвитку і становлення, що деякою мірою характерно для 6-ї або навіть 5-ї стадії.

8.Стадія реалізації професіонала – з 45-50 до 60-65 років. Повна або часткова реалізація професійного потенціалу, стабілізація основних операціональних структур, особистісні риси носять, як правило, стійкий характер, вигляд особистості сталий, досить добре виражена компенсація деяких психічних функцій, намічаються ознаки зниження активності, корегуються життєві цілі.

Стадія спаду – з 61-66 років і далі. Поступове зниження професійної активності або звуження її сфери, згасання багатьох професійних інтересів, перебудова життєвих установок, зміна ціннісних орієнтацій, виникнення протиріч між функціональними можливостями особистості і намірами, далекими і найближчими цілями, погіршення функціонального стану (хвороби, розлади), що різко змінює спрямованість. Однак у цій стадії представники деяких професій (особливо творчих) довго зберігають не тільки професійну спрямованість життєдіяльності, але також психологічний і професійний потенціал, особистісну орієнтацію на продуктивну трудову діяльність. Стадії 7 і 8 у свою чергу можна розподілити на декілька професійних періодів (за Є.А. Клімовим):

а) період інтернала – досвідчений працівник, любить свою справу,виявляє до неї стійкий інтерес, самостійність, успішно справляється з основними професійними функціями;

б) період майстерності, майстер – працівник розв'язує весь діапазон професійних задач у нормальних і позаштатних умовах, має спеціальні уміння, виділяється універсалізмом, виробив свій індивідуальний стиль діяльності, має високий розряд, категорію, звання;

в) період авторитету – володіючи попередніми якостями, працівник стає майстром своєї справи, широко відомий у професійному співтоваристві, галузі, країні; має високий чин, категорію, звання, вчений ступінь; з його думкою усі рахуються; наявність багатого досвіду, уміння, залучення помічників компенсують можливу втрату здоров'я,сил, активності;

г) період наставництва, наставник – авторитетний майстер своєї справи, в якого можна повчитися; оточений послідовниками, учнями,є кому передати свої знання, досвід.

З усіх стадій формування особистості професіонала, мабуть, найбільша увага приділена вивченню 4, 5 і 6 стадіям, що досить повно відбивають відрізок розвитку особистості в процесі її професійного самовизначення на етапах підготовки і вибору професії. Значно, але менше уваги в дослідженнях проблеми розвитку особистості і формування особистості професіонала приділяють стадіям розвитку і прояву в реальній діяльності. В той самий час у XXI столітті науково-технічного прогресу і соціально-економічних змін до зрілої особистості, до професійної придатності пред'являються більш високі професійні вимоги на фоні частих змін життєвих і професійних позицій і установок.