Дисципліни:

Система показників кон'юнктури ринку


« Кон'юнктура товарних ринків / Укл.: В.В. Кузяк, Ю.Я. Добуш, 2013

Кон'юнктуру будь-якого ринку вивчають за допомогою системи економічних показників, які дають кількісну характеристику якісним змінам та дозволяють скласти прогноз. До системи показників, які характеризують кон'юнктуру, слід включати ті показники, які адекватно та оперативно відображають основні напрямки, зміни, тенденції та темпи розвитку кон'юнктури ринку та найменше знаходяться під впливом випадкових, неконтрольованих та важкопередбачуваних чинників. Система кон'юнктурних показників повинна бути складена таким чином, щоб мати змогу аналізувати як загальні процеси, так і виявляти особливості розвитку окремих процесів, тобто поряд із загальними даними, мають бути менш агреговані показники.

Розробляючи систему показників кон'юнктури ринку, можна зіткнутися з дилемою, оскільки, з одного боку, для кращого, детального, адекватного аналізу стану справ та виявлення кон'юнктуроутворюючих чинників та основних тенденцій розвитку потрібно скористатися якомога більшою кількістю показників. Але з іншого боку, кількість показників має бути в розумних межах, бо за короткий період часу практично неможливо підібрати надзвичайно об'ємний інформаційний матеріал, який би адекватно відображав кон'юнктурну ситуацію; систематизувати його, проаналізувати та виявити тенденції й скласти необхідний прогноз.

Перш за все, це пов'язано з тим, що за надмірної кількості кон'юнктурних показників, неможливо одночасно всі їх проаналізувати, тобто, коли доведені до ладу останні показники - перші можуть змінитись і вже не відповідати дійсності, а тому їх прийдеться доповнювати, уточнювати, щоб не звести нанівець всю проведену роботу.

Таким чином, ми маємо з чималої кількості показників відібрати найголовніші, які б якнайкраще відображали вплив кон'юнктуроутворюючих чинників, тобто саме ті показники та чинники, які впливають та формують поточну кон'юнктуру на найближчий час.

Іноді вплив того чи іншого чинника неможливо оцінити кількісно, а тому крім кількісних оцінок, потрібно використовувати якісні показники у вигляді експертних оцінок та висновків щодо ролі та значення певного чинника, явища в процесі розвитку певного ринку, галузі, регіону.

Розробляючи систему показників кон'юнктури, потрібно, перш за все, визначитися що є об'єктом дослідження: чи це загальногосподарська кон'юнктура, чи регіональна або ж галузева. Крім того, коло показників кон'юнктури ринку та інші питання, що пов'язані з аналізом, залежать від мети та завдань, які постають перед проведенням кон'юнктурного дослідження.

При виробленні системи показників кон'юнктури, потрібно зважати на те, що вона має сприяти вирішенню кількох задач, зокрема:

- вивченню порівняльної показової сили окремих даних кон'юнктури;

- дослідженню послідовності у часі, яка притаманна певним показникам кон'юнктури, оскільки деякі з них ідуть один за одним; а також послідовності їхнього руху та знаходження (при можливості) інтервалів між цими показниками;

аналізу загальних показників кон'юнктури: так званих єдиних показників чи тотальних індексів, які необхідні для діагностики та економічних барометрів - для прогностичних цілей.

Не всі показники прямо та безпосередньо характеризують та відображають певні кон'юнктурні зміни. Деякі з них можуть характеризувати кон'юнктурні процеси лише в якості непрямих індикаторів. Це обумовлене відсутністю або обмеженою кількістю прямих даних, що необхідні для повного, детального аналізу.

Оскільки розвиток кон'юнктури різних ринків може бути охарактеризований як нерівномірний, а то - і з діаметрально протилежним рухом, тому одні й ті ж показники, навіть, при одночасних подіях, але на різних ринках, ймовірно, що будуть характеризувати протилежні тенденції.

Однією із спільних особливостей усіх показників кон'юнктури має бути їхня властивість змінюватися в залежності від руху господарства із однієї фази

циклу в іншу. На основі результатів дослідження зміни показників кон'юнктури, які мали місце під час руху циклів, можна робити висновок не лише про зміни, які вже мали місце, але й використовувати деякі з цих показників для прогнозування кон'юнктури.

Потрібно зупинитись на показниках, які необхідні для діагностики кон'юнктури. Щодо показників, які необхідні для аналізу кон'юнктури, то існує дві точки зору. Прихильники першої точки зору вважають, що для загального аналізу кон'юнктури достатньо використовувати один чи декілька окремих показників. Сутність їхньої методики зводиться до того, що вони відбирають деякі показники, які більш-менш вдало репрезентують кон'юнктуру всього народногосподарського механізму. Ж. Лескюр та І. Фішер такими показниками вважали «загальний рівень товарних цін». Семен Анісімович Фалькнер мав аналогічну точну зору: «Напрямок руху загального рівня цін є, безумовно, найважливішим показником кон'юнктури товарного господарства». Цю думку продовжує В. М. Штейн, який зазначав, що «...хребтом руху кон'юнктури є зрушення цін, які призводять до різноманітних дій на всі сторони господарського життя. Тому рух цін і виявляється основною причиною економічного розвитку».

Є також і інші погляди на цю проблему. Зокрема, таким основним показником, який чуйно реагує на загальні коливання господарської кон'юнктури називають зміну безробіття, рух облікового відсотка та ряд інших (К. Жюглар, Мор).

Використовувати індекс цін як основний показник кон'юнктури неправомірно, особливо в умовах інфляції. Таку позицію можна підтвердити словами Л. Боулі «..коли рух цін обумовлюється політикою, яка контролює грошовий обіг, неможливо припустити, щоб ціни мали таке ж значення для оцінки кон'юнктури, як..коли гроші здавались чимось визначеним». Звичайно ж, це не означає, що його не потрібно використовувати як один із основних показників, який характеризував би кон'юнктуру.

Щодо прихильників другої точки зору, то вони вважають, що не можна

використовувати один чи декілька показників для аналізу кон'юнктури, а пропонують скористатися комплексом показників, які можна звести в єдиний показник (Л. Марч, Веніні, Монтара).

Перш ніж розглянути єдиний показник, варто зазначити, що він являє собою середню геометричну із даних щодо послідовних кількісні змін окремих показників кон'юнктури. Це можна пояснити тим, що середня геометрична є незалежною від початкової бази, що дає змогу спостерігати за динамікою кон'юнктури за будь-який короткий проміжок часу. Середня геометрична, на відміну від середньої арифметичної, менш залежна від крайніх відхилень, а тому і дає кращі результати. Крім того, лише за допомогою ланцюгового методу можна прослідкувати за поточними змінами рівня кон'юнктури, оскільки є можливість безпосередньо порівняти показники за короткий період часу, усунувши вплив початкової бази, яка є випадковою та вже не придатна для динаміки економіки останніх періодів. Таким чином, лише використовуючи ланцюговий метод, можна виявити загальну тенденцію ринку. Як зазначав С. О. Первушин «....тотальний індекс, як єдиний показник кон'юнктури, тим точніше відображає тенденцію останньої, чим коротший період, за який він обчислений».

Вимогами, які висувають при побудові тотального індексу є наступні. По-перше, до даного індексу має бути включена значна кількість показників. По-друге, відібрані показники мусять мати якомога більшу відносну незалежність, тобто до індексу мають увійти різноманітні показники. По-третє, показники мають мати репрезентативний характер для кожної групи явищ.

Таким чином, єдиний показник має дати аналіз коливань кон'юнктури в минулому та бути приблизним показником-орієнтиром загального напрямку кон'юнктури.

Тотальний індекс, побудований С. О. Первушиним складається з 9 основних груп, до яких увійшов 41 показник, а саме:

I. Товарні ціни - загальний рівень цін як оптових, так і роздрібних.

II.Виробництво (промисловість). Ця група складається з 11 показників.

ІІІ. Сільське господарство, (3 показники). І\Л Торгівля, (6 показників). V. Транспорт, (5 показників).

VLРинок грошей (грошовий обіг та кредит). До групи увійшли 5 показників. VH. Ринок капіталу, (4 показники). VUL Ринок праці, (3 показники). ІХ. Фінанси, (3 показники).

Слід зазначити, що неодноразово робилися спроби побудувати єдиний індекс для характеристики розвитку кон'юнктури. Але жоден з них не в змозі відобразити дійсного масштабу кон'юнктури, а лише дає загальну уяву про хід кон'юнктури. Це можна пояснити тим, що при побудові цих індексів довільно беруть показники, що характеризують як сферу виробництва, так і сферу споживання, крім того, навряд чи доцільно вважати всі показники, які ввійшли до індексу рівнозначними. Жоден з індексів не може дати адекватну характеристику економічних циклів. Це пов'язане з тим, що економічні цикли поєднують чимало циклічних коливань економічних процесів, які мають різну амплітуду, а також не співпадають у часі. Тому, такі комплексні явища просто неможливо точно відобразити за допомогою якогось одного показника.

В. Репке вважав, що надійність кон'юнктурного показника тим вища, чим менше піддається він іншим впливам, аніж кон'юнктури як такої; крім того, більше на нього впливає сам рух кон'юнктури.

Згідно з точкою зору П. М. Левшина, при вивченні кон'юнктури, ціни відіграють одну з найбільш вагомих ролей, оскільки вони постають в якості акумулюючого кон'юнктурного показника. Тобто, при аналізі змін цін, одночасно просліджуються зміни інших показників кон'юнктури. Якщо ж брати до уваги практичне значення, то ціни - найважливіший показник. Щодо інших показників - то вони відіграють другорядну, так звану допоміжну роль.