Дисципліни:

Теорія передбачення М. Д. Кондратьєва та прогнозування через вивчення економічних циклів


« Кон'юнктура товарних ринків / Укл.: В.В. Кузяк, Ю.Я. Добуш, 2013

Однією із найважливіших функцій держави, як такої, та державного регулювання економіки виступає наступна - розробка та реалізація стратегії соціально-економічного розвитку з використанням інструментарію планування, прогнозування, моделювання та програмування. Особливого механізму передбачення потребує економіка країни та виконання цієї функції держави у так звані кризові та депресивні часи. Але, на жаль, таким важливим інструментарієм управлінський апарат або не володіє взагалі, або ж не вважає за доцільне і необхідне його вивчення та застосування.

Як відомо, передбачення, тобто прогнозування, належить до найбільш кропітких та складних процесів в управлінській діяльності, оскільки вимагає комплексного застосування як теоретичних, так і прикладних знань, умінь та навичок. І знову не обійтися без вкладу видатного вченого М. Д. Кондратьєва, оскільки саме він заклав основи теорії передбачення. Ключовими положеннями його теорії передбачення можна вважати наступні складові.

По-перше, передбачення майбутнього будується на глибокому науковому пізнанні закономірностей складу, динаміки та взаємозв'язків об'єкта прогнозування.

Особливою увагою потрібно виділити такі ключові закономірності як:

- статика, оскільки вона дає змогу виявити структуру прогнозованого об'єкта;

- циклічна динаміка дозволяє передбачити зміну циклів та їхніх фаз;

- соціогенетика виявляє генотип системи, який залишається незмінним доти, доки існує система.

По-друге, найважливішим, і в той же час найскладнішим, елементом передбачення майбутнього, виступає прогнозування циклічної динаміки об'єктів, що досліджуються, зміни циклів і фаз, а також періодичності появи криз.

По-третє, існує три типи передбачення:

- передбачення нерегулярних явищ;

- передбаченняявищ, які всвоєму розвиткумаютьтучиіншу циклічність;

- передбачення тих чи інших суспільних тенденцій.

По-четверте, в методиці передбачення майбутнього необхідно поєднати генетичний та телеологічний підходи з метою досягнення можливості забезпечити цілеспрямованість прогнозів та заснованих на них стратегіях забезпечення економічної стабільності та безпеки країни.

Генерація прогнозів відбувається з урахуванням сучасних досягнень у галузі циклознавства. Найвагоміший вклад в дослідження циклів належить Кондратьєву, Шумпетеру, Хлебникову, Чижевському, Кузьменко та ін.

М. Д. Кондратьєв пояснив першопричину виникнення великих циклів кон'юнктури через необхідність оновлення основного капіталу. Так, виникнення довгих хвиль тривалістю 50-60 років, пов'язувалось із відтворенням його пасивної частини, оновлення якої потребується за умови корінної зміни технології. Для різних видів техніки і технологій були розглянуті також середньострокові цикли 7-11 років, які обумовлені оновленням активної частини основних засобів. Таким чином, змінність обладнання в капіталістичній економіці того часу, яка динамічно розвивалася, становила 5-7 разів вподовж одного довгого циклу зміни будинків та споруд, який розкладається у висхідну та низхідну хвилі по 25-30 років кожна.

Австрійським ученим Йозефом Шумпетером було виділено дві часові складові економічних циклів:

- інноваційна;

- імітаційна.

Під інноваційним процесом Й. Шумпетер трактував створення нових технологій, а під процесом імітаційним - їхню взаємодію та розповсюдження.

В середині 70-х років XX століття Герхард Менш доповнив складові довгих економічних циклів, які виділив Й. Шумпетер - третьою складовою, а саме - «технологічним патом». У результаті цього, економічний цикл можна представити у вигляді трьох часових компонентів:

- короткострокову - «патову», або як її ще можна назвати - перехідно-депресивну;

- середньострокову - інноваційну - революційно - поновлювальну;

- довгострокову - імітаційну - еволюційно - застійну.

У цілому тривалість довгої хвилі складає близько 60 років і складається вона з двох частин - підвищувальної та знижувальної - кожна по 30 років. Кожен із цих підциклів підрозділяють на три складові:

- патова - 3 роки;

- інноваційна - 9 років;

- імітаційна - 18 років.