Дисципліни:

Креативний менеджмент і корпоративна культура як модель інноваційного розвитку організації


« Корпоративна культура / За ред. Г.М. Захарчин, 2011

За умов глобалізації світової економіки найважливішим фактором динамічного розвитку вітчизняних підприємств є наявність високоефективної інноваційної системи, спроможної забезпечити генерування і комерціалізацію інноваційних ідей, розвиток інноваційних організацій та формування високої інноваційної культури.

У цьому контексті важливо розглядати в єдиному ланцюжку змістове наповнення креативного менеджменту і корпоративної культури, яка в умовах інноваційного характеру національної економіки трансформується в інноваційну культуру.

Сучасний етап розвитку інноваційної організації характеризується домінантним впливом значної кількості системних факторів, оскільки ринок інноваційних товарів і послуг є високо конкурентним. Наші національні виробники в умовах фінансового дефіциту змушені конкурувати з досвідченими іноземними представництвами, які вже володіють усім спектром передових технологій інноваційного менеджменту, розгортають дистриб’юторські мережі і поступово зміцнюють свої позиції. У такій ситуації перед організацією постає проблема пошуку нових оптимальних механізмів для посилення її інноваційно-конкурентних позицій. Для того, щоб організація могла завойовувати і втримувати значну частку ринку та відповідно забезпечувати зростання своїх доходів і фінансову стабільність, вона повинна мати конкурентоспроможну корпоративну культуру, тобто самостійно розробляти і впроваджувати в практику передові ідеї, технології, бути стійкою до змін зовнішнього середовища, якісно і вчасно виконувати всі свої зобов’язання, характеризуватись високою інвестиційною привабливістю.

Основною ознакою інноваційності є обов’язкова наявність функції зміни, як кількісних, так і якісних параметрів. Комплексний характер змін, різний ступінь їх впливу та адаптивності, багатогранність аспектів їх використання, різні методи управління змінами дозволяють виділити зовнішні та внутрішні зміни.

Зміни елементів внутрішнього середовища можна поділити на:

- зміни елементів організаційної інфраструктури;

- зміни елементів ресурсно-фінансового забезпечення;

- зміни виробничої сфери;

- зміни елементів управління.

Позитивна динаміка таких змін забезпечує підприємству стійку інноваційну конкурентоспроможність.

Сучасна інформаційна епоха сформувала новий тип корпоративної культури – едхократичний, який є найперспективнішим, характерним для творчих, інноваційних організацій, що швидко розвиваються. Саме цей тип культури забезпечує ефективне функціонування корпорацій, орієнтованих на інтелектуальні послуги, розроблення і обслуговування програмного забезпечення, випуск високотехнологічної продукції, аерокосмічна індустрія, нанотехнології тощо. Ці організації працюють в умовах постійної необхідності виробництва новаторської продукції (послуг), адаптації до динамічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Тут відсутні централізації влади і авторитарні взаємостосунки. Влада може передаватися від індивіда до індивіда (або від однієї цільової групи до іншої) в залежності від актуальної проблеми. Тобто діяльність організації підпорядкована креативному менеджменту, який акцентує увагу на проявах індивідуальності, заохочує ризик і оптимістичне прогнозування. До засобів креативного менеджменту можна віднести формування організаційних структур за принципом тимчасових колективів, які створюються під конкретний проект, і допускають наявність деяких елементів анархії, бо повністю відсутня жорстка формалізація, але, натомість, ставляться високі вимоги до професіоналізму та новаторства. Хоча такий “творчий” тип КК має і певні недоліки: як тільки вид діяльності стає менш прибутковим, або чиїсь професійні амбіції не реалізуються, то – працівники покидають свою організацію. Негативним і той факт, що дух єдності колективу виноситься як основна прерогатива, а критичні зауваження чи розбіжності подавляються. Тоді організація втрачає шанси об’єктивного оцінювання і здатності виправляти помилки, які можуть нагромаджуватися і звести нанівець виконання проектів. Важливим позитивним аргументом є відчуття міри при нехтуванні якого можливі необґрунтовані втрати ресурсів, і висока ймовірність, що люди просто “перегорять”.

Щоб зменшити вплив недоліків едхократичної КК на діяльність організації, необхідно формувати її на основі принципів креативного менеджменту, відображених на рис. 2.1.

Принципи креативного менеджменту

Рис. 2.1. Принципи креативного менеджменту

КК, яка ґрунтується на креативному менеджменті, має свою специфіку. Працівники організації занурюються в свої суб’єктивні творчі плани, але при цьому високо цінуються і, як правило, такій організації притаманні добрі взаємостосунки в колективі та гармонійне поєднання різних творчих особистостей. Зазвичай, у таких творчих людей гіпертрофовані амбіції, тому для покращення атмосфери лояльності рекомендується використовувати узгоджений неформальний рейтинг креативності. Така корпоративна культура базується на дії міфа “ліцензія на творчість”, який визначає суть відносин всередині організації. Приймаючи працівника на роботу в таку організацію йому надається “право” відносити себе до творчих людей, що знімає проблему внутрішньої заборони на оригінальність мислення, тобто, людина отримує своєрідну “ліцензію творчості”.

Диференціація культурного підґрунтя і традицій виховання для кожного співробітника, зокрема, спонукає узагальнити поняття креативності в межах організації. Тоді, в умовах креативного менеджменту можна досягти конкретних результатів, відображених у табл. 2.3.

Таблиця 2.3.

Результативність засобів креативного менеджменту для організації

Засоби креативного менеджменту

Результати їхнього використання (впровадження)

- культивування навичок виконувати виробничі завдання з найменшими витратами ресурсів

- підвищення ефективності виробництва, діяльності організації загалом, покращення соціально-економічних показників

- уміння компонувати третій неординарний об’єкт із двох звичайних (ідея Кентавра)

- створення інноваційного продукту, модернізація техніко-технологічних процесів

- персоніфікація авторства у цільових аудиторіях протягом тривалого періоду

- реалізація потреби самореалізації визнання, посилення само мотивації , нематеріальної мотивації

- відображення індивідуальних емоцій у зовнішніх реаліях

- забезпечення змістовності праці, відчуття “родинної єдності” з усіма членами колективу

- проведення оцінювання високоавторитетними компетентними службами (атестаційними комісіями, експертними радами, тощо)

- постійне підвищення професіоналізму персоналу; формування позитивного корпоративного іміджу

- формування власної унікальності через створення будь-яких новацій (товарів, послуг і т. д.)

- формування нової ринкової кон'юнктури, завоювання нових сегментів на профільних ринках

Під час використання різних методів і засобів креативного менеджменту необхідно уникати творчого перенапруження, тобто керуватися не надмірними суб’єктивними амбіціями, (індивідуальними чи колективними), а раціональними критеріями ефективності (економічної, соціальної, екологічної тощо). У табл. 2.4 наведено вплив різних факторів на лояльність корпоративної культури і засоби її стабілізації.

Таблиця 2.4.

Фактори формування лояльної корпоративної культури на основі креативного менеджменту

Фактори

Засоби стабілізації

Конструктивні фактори

Деструктивні фактори

- високий позаекономічний статус креативних видів діяльності

- різка зміна (заміна) видів діяльності, яка супроводжується пониженням творчого потенціалу

- особистісні, довірливі бесіди працівників з керівниками через позитивне спілкування

- поширення “ліцензії на творчість” на весь персонал

- вичерпність творчого потенціалу креативного мислення в керівному складі

- стимулювання креативного компоненту

- розроблення раціональної системи оцінювання рівня креативності персоналу та поширення її на структурні підрозділи через усі засоби внутрікорпоративних комунікацій

- сильна мотивація творчих розробок і процесів

- гнучкий графік праці

- відсутність раціонального управління за цілями

- жорстка регламентація бізнес-процесів

- використання ефективних методів мотивацій працівників

- формування реалістичних бізнес-планів і контроль за їх виконанням

Отже, функціонування КК на засадах креативного менеджменту сприяє у формуванні інноваційної моделі розвитку організації.

Статус інноваційності вимагає:

- наявності чіткої стратегії розвитку;

- високого рівеня свободи пошуку, пропонування та оцінювання нових ідей;

- використання нових організаційних форм;

- застосування системи мотивації праці, використання творчого потенціалу працівника;

- самостійності окремих структурних підрозділів у вирішенні творчих задач;

- безперервного процесу навчання персоналу і підвищення його кваліфікації;

- високого ступеня довіри і особистої відповідальності.

Дотримання цих вимог дозволить організації безболісно адаптуватися в глобальне ринкове середовище і бути конкурентоспроможною.

У контексті розвитку креативного менеджменту доцільно говорити про інноваційну культуру, яка об’єднує інтелектуальний потенціал і творчу активність персоналу організації.

Інноваційна культура є результатом соціально-економічної взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності, вона охоплює відносини, які складаються на всьому ланцюжку життєвого циклу зародження, формування і комерціалізації інновацій. Ці відносини опосередковуються відповідною системою цінностей, етичними орієнтаціями і системою відповідальності, тому інноваційній культурі властива якісна визначеність, як особлива ознака системи. Специфіка інноваційної культури проявляється через її двоїстість, оскільки вона є одночасно особливим видом культури і, заодно, елементом, який присутній кожному виду культури.

З позиції інноватики, інноваційну культуру можна трактувати як взаємопов’язану сукупність аспектів: “процесного” як способу функціонування життєдіяльності її функціональних ланок; “предметного” - як результат діяльності; «генетичного»- як постійне джерело організаційних змін. З огляду на це, реальність використання інноваційної культури як внутрішнього джерела інноваційного розвитку є максимальною при будь- якому ризику, а відтак, її потенційна цінність дуже значна. Інноваційна культура є основою розвитку творчого стилю мислення і підходу до вирішення управлінських проблем і сама підвладна трансформації завдяки цьому ж Креативному імпульсу.

Оскільки процес інноваційного пошуку триває постійно і приводить до відповідних якісних змін і організаційного розвитку, то в середовищі інноваційної культури важливо виділити ще один підвид - культуру змін, яка пропагує креативність і позитивне, навіть легке, ставлення персоналу підприємства до різноманітних організаційних змін. Культура змін трансформується в культуру перехідних процесів, оскільки будь-яка інновація засвідчує про нову якість, яка формується протягом тривалого періоду від моменту зародження ідеї до її практичного втілення у виробництво.

Інноваційну культуру можна віднести до однієї із функціональних підсистем, яка характеризується своїм життєвим циклом, має свій темп і ритм протікання, який не завжди співзвучний життєвому циклу інноваційної системи підприємства загалом. Розвиток інноваційної культури здійснюється або на основі каскадної моделі життєвого циклу, або спіральної. Каскадна модель життєвого циклу інноваційної культури ґрунтується на поетапності робіт із формування елементів інноваційної культури та їх оформлення в єдину систему. Ця модель добре узгоджується із командною системою менеджменту, але строге регламентування процесів обмежує свободу дій та розвиток творчості. В умовах мінливого середовища і значної невизначеності впливу факторів зовнішнього середовища природнішою є спіральна модель життєвого циклу, яка органічно інтегрує інноваційну культуру в інноваційну систему підприємства і стимулює їх еволюційний розвиток.

Виділимо головні завдання, які ще раз підтверджують важливу роль Інноваційної культури в інноваційній системі підприємства. До таких завдань відносимо: сприяння в розвитку інноваційних ідей; стимулювання соціоекономічних процесів на підприємстві; оптимізування всіх складових інноваційного потенціалу підприємства; активізація талантів, генерування ідей та їх комерціалізація; гармонізація відносин між усіма учасниками інноваційного процесу та його інфраструктури; підвищення відповідальності учасників інноваційного процесу, якості та результативності інноваційного процесу.

Роль інноваційної культури в системі інноваційної діяльності проявляється у тому, що вона, по-перше, виконує функцію стимулювання творчої думки, про що вже зазначалося раніше; по-друге, оптимізує всі складові інноваційного потенціалу підприємства; по-третє, відображає відносини, які складаються на всьому інноваційному циклі із висвітленням слабкої ланки; по-четверте, надає всьому інноваційному процесові певної організованості, регламентуючи відповідні процедури; по-п’яте, істотно зменшує опір до нововведень завдяки культурі змін та перехідних процесів; по- шосте, впорядковує процес інновацій завдяки своєму інституціональному характеру; по-сьоме, оптимізує весь інноваційний шлях підприємства на основі прийнятих цінностей та бажання працювати на випередження.

Системний підхід до інноваційних процесів, які протікають на підприємстві, передбачає використання елементів інноваційної культури на всіх етапах інноваційного циклу. Виділимо ці етапи:

1) Поява ідеї – задуму щодо бачення майбутнього інноваційного продукту;

2) Створення концепції майбутнього інноваційного продукту;

3) Моніторинг ринку та інноваційна діагностика;

4) Проведення попередніх розрахунків, які мають обґрунтувати доцільність створення інноваційного продукту;

5) Конструкторська й технологічна підготовка виробництва і виготовлення ескізного проекту;

6) Виготовлення робочої моделі інноваційного задуму;

7) Виготовлення промислового зразка інноваційного продукту і підготовка його до виходу на ринок;

8) Комерціалізація інноваційної ідеї, тобто, реалізація інноваційного продукту на ринку.

Кожен із перелічених етапів характеризується відносинами, які складаються між ініціатором ідеї, фактичним її розробником і виробником, а також інвестором, користувачем та іншими учасниками інноваційного циклу. Завдання інноваційної культури якраз і полягає в тому, щоб ці відносини набували форми рівноцінних партнерських відносин, і кожен учасник відчував відповідальність за якість інноваційних продуктів.

Практично реалізувати принципи інноваційної культури організації допомагають кодекси корпоративної поведінки, які підприємства повинні розробляти і узгоджувати із своїми партнерами так із плану рекомендацій та побажань правила поведінки суб’єктів ринку та учасників інноваційного процесу перейдуть в площину задукоментованих норм, невиконання яких повинно передбачати відповідальність. Наявність такого кодексу відповідає цивілізованій практиці ділового світу і сприятиме покращенню інвестиційної привабливості наших підприємств та надасть привабливості інноваційному середовищу вітчизняних підприємств.

Важливими принципами існування креативної системи на підприємстві є принципи: реальності, енергетичності та сміливості, які витікають із культури дії.

Принцип реальності підсилює ентузіазм, необхідний для творчого процесу, зрівноважуючи креативні можливості та прагнення до нововведень. Принцип енергетичності є життєвою силою для реалізації ідеї, він також підсилює творче натхнення; має в собі сильний переконливий імпульс, що розвиває в працівників інноваційний дух. В умовах нестабільного середовища та негативної дії багатьох факторів невизначеності менеджерам підприємства необхідно навчитися мистецтва управління енергією, що підвищить енергонасиченість інноваційних ідей. Управління енергією як різновид загальної системи управління, оптимізує креативну систему завдяки нейтралізації «енергетичних бар’єрів». До енергетичних бар’єрів відносять: розширення масштабів діяльності підприємства, яке вимагає більшої формалізації всіх процесів та жорсткішого планування; нестабільність інноваційних процесів взагалі, що має різноаспектний прояв; фрагментарність організації, що характеризується багаточисленними проектами і розпорошуванням робіт між ними; розчленування процесу винахідництва на окремі операції, які виконують різні функціональні структури підприємства. Ці, та інші перешкоди, знижують якість творчого процесу на підприємстві і спустошують його креативну систему.

Принцип сміливості необхідний не тільки для генерування ідей, але й для їхньої успішної матеріалізації, оскільки він допомагає в реалізації кардинальних ідей і революційних змінах. Незважаючи на його опозиційність до ризику, він є рушієм організаційного розвитку і створення інновацій. Долаючи фактор ризику, завдяки принципу сміливості інноваційна діяльність стає значно результативнішою в якісному розумінні цього слова. Подолання опору до сприйняття нового також досягається завдяки сміливим рішенням, які дозволять долати стереотипи, застарілі уявлення й норми, підтримуючи й розвиваючи все те, що відповідає сьогоднішнім викликам часу.

Отже, інноваційний розвиток підприємств в умовах жорсткої конкуренції можливий завдяки творчому пошуку, інноваційній культурі та креативній системі, яка його стимулює. Креативна система, що є проекцією інноваційної культури, є стрижневим фактором успіху, а її ядро становить персонал підприємства та команда менеджерів, об’єднаних спільними цінностями, інтересами і прагненням виконувати місію підприємства.