Дисципліни:

Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальності (КСВ)


« Етика бізнесу / Укладач доц. Бондаренко С. М. 2010

1. Історія розвитку КСВ

В історії КСВ виділяють 3 етапи.

1 – зародження КСВ (60-і роки до середини 70-х) – характеризується розквітом філантропії (благодійності).

2 – етап становлення стратегічної філантропії – середина 70-х і початок 80-х р.р.

3 – з кінця 80-х років. Розвиток концепції соціальних інвестицій. Компанії, маючи за пріоритет бізнес-вигоду, водночас враховують інтереси партнерів: інвесторів, споживачів, постачальників, власних працівників, посередників та ін.

2. Суть та значення КСВ.

Під КСВ розуміють ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад та навколишнього природного середовища.

Ознаками КСВ є інтеграція соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємства і їх взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі. (визначення із Зеленої книги Європейського Союзу, 2001 р.)

Комерційний успіх підприємства досягається засобами, які передбачають дотримання моральних цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища.

Підходи до концепції КСВ:

1) підхід з позиції корпоративного егоїзму;

2) підхід з позицій корпоративного альтруїзму;

3) підхід з позицій соціальних вимог;

4) підхід з позицій заінтересованих сторін (груп впливу, інтересантів, стейкхолдерів). До них прийнято відносити:

1. власний персонал, працівників;

2. споживачів;

3. постачальників;

4. акціонерів;

5. місцеві громади;

6. державу та все суспільство в цілому.

5) Підходи з позиції етики;

6) Об’єднанням існуючих теорій є підхід, висловлений А. Кероллом, який запропонував трактувати КСВ з позиції концепції обов’язків.

Формування КСВ А. Керолл подав у вигляді піраміди:

· Філантропічні обов’язки;

· Етичні обов’язки;

· Правові обов’язки;

· Економічні обов’язки.

Керолл стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями.

3. Сфери прояву КСВ

КСВ проявляється на різних рівнях:

1) КСВ включає ділову практику щодо власного персоналу.

2) впровадження чесних ділових стосунків на ринку.

3) розбудова позитивних відносин підприємства з громадою.

4) заходи КСВ, що стосуються навколишнього середовища:

Об’єкти, на які поширюється КСВ:

Працівники компанії; споживачі продукції та послуг; конкуренти; інвестори; жителі місцевості, де функціонує організація; громадяни, які потребують особливої уваги суспільства (діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти, тощо); органи влади; навколишнє середовище.

4. Переваги КСВ

1. Реалізація програм КСВ однозначно приносить прибуток. Світ давно розглядає програми КСВ не як витрати, а як інвестиції, які приносять прибуток і окуповуються. Виграші від КСВ лежать у довготривалій перспективі.

2. формується позитивний імідж організації;

3. підвищується інтерес інвесторів;

4. поліпшення взаємовідносин із громадкістю та місцевою владою;

5. підвищення мотивації та продуктивності працівників;

6. збільшення обсягу продаж та ринкової частки;

7. зменшення операційних витрат.

5. Регіональні розбіжності та підходи до КСВ.

В англо-американській моделі КСВ основний акцент робиться на поведінку корпорацій на ринку, розбудову позитивних відносин підприємства з регіональною та місцевою владою;

Європейська модель більше орієнтована на три сфери прояву соціальних ініціатив: економіку, зайнятість та охорону навколишнього середовища;

Японський бізнес більшою мірою зосереджується на внутрішніх програмах, завдяки яким компанія стає для працівників сім’єю.

6. Суть міжнародних ініціатив та критеріїв ефективності КСВ.

До найавторитетніших та найпоширеніших у світі нормативних документів КСВ належать такі:

- Стандарт SA 8000 Соціальна відповідальність бізнесу;

- Стандарт АА 1000 (Лондон 1999 р.);

- GRI – Рекомендації з урахування показників сталого розвитку Глобальної ініціативи звітності;

- серія стандартів ISO 9000:2008;

- OHSAS 18000:2007 – охорона праці та техніка безпеки на робочому місці;

- ISO 26000.

- Акт Сарбейнса – Окслі;

- Угоди міжнародної організації праці (МОП);

- Глобальний договір.