Дисципліни:

Правило припустимої збитковості в короткостроковому економічному періоді і стратегія мінімізації збитків


« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005

Конкурентне підприємство, пристосовуючись до ринкової ціни, приймає рішення лише щодо вибору обсягів виробництва. У ситуаціях, коли ринкові ціни не забезпечують повного відшкодування витрат і прибутковості, але на протязі планового періоду існують постійні витрати, фірмі доцільно продовжувати виробництво, поки сума збитків не перевищує суми постійних витрат. Це обґрунтовується тим, що при відмові від виробництва сума збитків дорівнює сумі постійних витрат. Іншими словами, конкурентному підприємству в короткострокових рішеннях не слід відмовлятись від виробництва, поки середня ціна перевищує середні змінні витрати.

Підприємство з монопольною владою, що має можливість встановлення “власної” ціни також повинно зважати на правило припустимої збитковості.

Приклад, що ілюструє правило припустимої збитковості:

Підприємство може реалізувати 20 од. продукції за ціною 10 грн.

Постійні витрати – 100 грн., змінні витрати на одиницю продукції – 8 грн. Результати складуть: сукупні доходи – 200 грн., сукупні витрати – 260 грн., збитки – 60 грн.

При відмові: збитки дорівнюватимуть 100 грн. (тобто дорівнюватимуть постійним витратам).

В даному випадку очевидна доцільність вибору менш збиткового варіанту.

Висновок. Фірмі доцільно продовжувати виробництво і продажпродукції в межах короткострокового економічного періоду до тих пір, поки ціна не нижча за середні змінні витрати на одиницю продукції, або , іншими словами, поки збитки не перевищують за розміром суму сукупних постійних витрат фірми.

Вибір обсягів виробництва і продаж фірмою при стратегії мінімізації збитків

Рис. 3.6. Вибір обсягів виробництва і продаж фірмою при стратегії мінімізації збитків

Фірма, що прагне мінімізувати збитки в короткостроковому економічному періоді, вибирає обсяги виробництва за правилом МR = МС, тобто оптимальним є такий обсяг виробництва, за якого маржинальні (граничні) витрати на одиницю продукції дорівнюють маржинальним (граничним) доходам на одиницю продукції.