Дисципліни:

Попит на ринках ресурсів


« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005

Попит окремої фірми – це обсяги залучення відповідного ресурсу в залежності від його ціни при стратегії максимізації прибутку.

Стосовно оптимальних обсягів залучення ресурсів доведено таке правило максимізації прибутку: фірма досягає максимального прибутку, якщо обсяг залученого нею у виробництво змінного виробничого фактору (наприклад, праці) відповідає умові:

MRP(L) = MRC(L)

MRP(L) – гранична (маржинальна) доходність змінного фактору (праці) в грошовому визначенні.

MRC(L) – граничні (маржинальні ) витрати на залучення додаткової одиниці змінного фактору (праці).

При цьому якщо ринок праці є досконало конкурентним, то окремі підприємства не можуть вплинути на середньоринкові ставки заробітної плати, отже граничні (маржинальні) витрати дорівнюють середньоринковим ставкам заробітної плати (W), таким чином на графічній моделі всі точки оптимального залучення ресурсу “праця”, що забезпечують максимізацію прибутку фірмою (точки перетину з W1, W2 ,W3), знаходяться на лінії MRP(L).

Лінія попиту фірми на працю в умовах досконалої конкуренції на ринку праці співпадає з лінією граничної доходності ресурсу “праця” даної фірми.

Лінія попиту на ресурси (на прикладі праці)

Рис.9.1. Лінія попиту на ресурси (на прикладі праці)

Лінія граничної доходності на графічній моделі є спадною лінією, кут нахилу якої залежить від двох основних факторів:

- міри зменшення граничного доходу із збільшенням виробництва і продаж (тобто від цінової еластичності попиту на продукт фірми);

- міри зменшення граничного продукту відповідного змінного виробничого фактору (що обумовлюється техніко-технологічними чинниками конкретної виробничої сфери).

Лінія ринкового попиту на ресурс визначається підсумовуванням відповідних кривих попиту на ресурс окремих фірм, отже зберігає характерний спадний нахил (хоча кут нахилу ринкової лінії попиту є тим меншим, чим більшою є кількість фірм, що обумовлюють попит на ринку праці).

Висновок щодо справедливості розподілу доходів між власниками економічних ресурсів (виробничих факторів). Надосконало конкурентному ринку будь-якого економічного ресурсу окреме підприємство (що виступає в якості покупця) не може вплинути на середньоринкову ціну цього ресурсу, отже при будь-яких змінах кількості даного ресурсу (найманої праці - L, капіталу - K, природних ресурсів - T) маржинальні витрати досконало конкурентної фірми на одиницю цього ресурсу дорівнюють його середньоринковій ціні.

MRC(L) = w MRC(K) = р MRC(Т) = r

w –ставка заробітної плати

р –ставка проценту на капітал

r –ставка рентних виплат за природні ресурси

Отже, на досконало конкурентному ринку будь-якого виробничого ресурсу (праці, капіталу, природних ресурсів) лінія попиту окремих фірм – співпадає з лінією граничної доходності одиниці відповідного ресурсу.

Маржиналістська концепція теорії виробництва і ринкового ціноутворення призводить до важливого висновку – ціна, яку отримує в конкурентних умовах власник ресурсу за кожну його одиницю дорівнює граничній доходності цього ресурсу. Отже, за умов конкуренції розподіл доходів між власниками ресурсів (робітниками, капіталістами, землевласниками) є справедливим.

Цінова еластичність попиту на ресурси

Для виробничих ресурсів, як і для готових продуктів, важливе значення має залежність змін обсягів споживання від цінових змін. Цінова еластичність попиту на ресурс, як і на будь-який товар, вимірюється як відношення відсоткової зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.

На величину цінової еластичності попиту на ресурс впливають:

1. Цінова еластичність попиту на продукт. Оскільки попит на будь-який ресурс є похідним від попиту на продукт, у виробництві якого він використовується, цілком очевидно, що чим вищою є еластичність попиту на продукт, тим вищою є еластичність попиту на ресурс.

2. Частка ресурсу в загальних виробничих витратах – чим більшу частку займають витрати на даний ресурс, тим більш еластичним за ціною буде попит на цей ресурс.

3. Взаємозамінність ресурсів. За інших рівних умов попит на ресурс буде більш еластичним, якщо його можна замінити іншим ресурсом.

Фактори, що обумовлюють зміни попиту на ресурс

1. Зміни обсягів виробництва, який в свою чергу залежить від змін попиту на продукт, у виробництві якого використовується ресурс.

2. Зміни цін на інші ресурси – зростання ціни на ресурси-замінники викликає зростання попиту на даний ресурс.

3. Зміни в технології виробництва – якщо, наприклад, внаслідок технічного прогресу технологія виробництва стає більш капіталоємною і менш працеємною, то фірми зменшують попит на працю при тих же обсягах виробництва.

4. Зміни в продуктивності ресурсу – зростання продуктивності ресурсу є чинником зростання попиту на нього.