Вибір виробничих факторів, що забезпечує максимізацію прибутку при будь-яких обсягах виробництва
« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005
Для фірми, що притримується стратегії максимізації прибутку при прийнятті рішень щодо обсягів виробництва готової продукції, як було доведено раніше, діє таке правило: обсяги виробництва забезпечують максимізацію прибутку, якщо граничний (маржинальний) дохід на одиницю продукції дорівнює граничним (маржинальним) витратам на одиницю продукції (MR = MC).
За аналогією з цим правилом формулюється правило вибору виробничих факторів, що забезпечує максимізацію прибутку при будь-яких обсягах діяльності, але при цьому мова буде йти про продуктивність в грошовому вимірі (доходність) ресурсу і витрати, пов’язані з його залученням.
Для обґрунтування цього правила введемо показники граничної (маржинальної) доходності одиниці виробничого ресурсу і граничних (маржиальних) витрат на залучення одиниці ресурсу.
Для фірми, що притримується стратегії максимізації прибутку, при прийнятті рішень про вибір виробничих факторів діє правило: вибір обсягів залучення виробничих факторів забезпечує максимізацію прибутку, якщо гранична (маржинальна) доходність одиниці кожного з усіх виробничих факторів дорівнює граничним (маржинальним) витратам на їх залучення.
MRP(L) = MRC(L) MRP(К) = MRC(К)
MRP(L,К) – гранична (маржинальна) доходність змінного фактору (праці, капіталу) в грошовому визначенні.
MRC(L,К) – граничні (маржинальні) витрати на залучення додаткової одиниці змінного фактору (праці, капіталу)
Маржинальні витрати на одиницю ресурсу. Маржинальні (граничні) витрати на одиницю виробничого фактору – це додаткові витрати, які повинна здійснити фірма для залучення додаткової одиниці цього фактору.
MRС(L) = ΔTС / ΔL
ΔTС – приріст валових сукупних витрат
ΔL - приріст кількості одиниць праці
MRС(L) - маржинальні (граничні) витрати на 1 од. фактору праця
Маржинальна доходність одиниці ресурсу. Граничний (маржинальний) продукт змінного фактору (розглянемо на прикладі праці) в грошовому визначенні або, іншими словами, маржинальна доходність одиниці фактору – це додатковий дохід, що отримується фірмою при залученні додаткової одиниці відповідного виробничого фактору.
MRP(L) = ΔTR / ΔL = ΔTR/ΔQ * ΔQ/ΔL = MR * MP(L)
ΔTR – приріст доходу
ΔL - приріст кількості одиниць праці Δ
Q – приріст продукції, що виробляється
MR - маржинальний дохід на 1 од. продукції (MR =ΔTR/ΔQ ) MР(L) - маржинальний продукт на 1 од. фактору L
(MP(L) = ΔQ /ΔL)
Вищенаведені математичні перетворення доводять, що маржинальна доходність змінного фактору визначається як добуток маржинального доходу на одиницю продукції MR та маржинального продукту на одиницю відповідного фактору MP(L). Зважаючи на те, що і маржинальний дохід на одиницю продукції MR і маржинальний продукт на одиницю відповідного фактору MP(L) зі зростанням обсягів виробництва і відповідним збільшенням відповідного виробничого фактору зменшуються – очевидно, що маржинальна доходність одиниці фактору MRP(L) є величиною, що зменшується із збільшенням відповідного виробничого фактору. На графічній моделі функція залежності граничної доходності від обсягів залучення фактору є лінією, яка має спадний характер – і це є справедливим для всіх виробничих факторів.
Вплив умов конкурентності на ринку продуктів, що виробляються фірмою на граничну доходність виробничого фактору. Слід зауважити,що кут нахилу лінії MRP залежить відтого, який характер має ринок продукції для фірми. Для фірми-досконалого конкурента граничний дохід співпадає з ціною (MR = р), отже для такої фірми кут нахилу лінії MRP буде меншим, ніж за інших рівних умов для фірми-монополіста.
Рис.8.13. Залежність функції маржинальної доходності ресурсу від умов конкурентності на ринку продукції фірми
Отже, при однаковому рівні ставок заробітної плати конкурентні ринки продукції забезпечують більш високий рівень зайнятості у фірм-виробників цієї продукції, ніж монопольні (це витікає також із того, що обсяги виробництва продукції в умовах конкуренції вищі, ніж в умовах монополії).