Короткострокова рівновага при мінімізації збитків в умовах чистої монополії

« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005

Зазначимо, що в короткостроковому економічному періоді в стані рівноваги фірма-монополіст може бути збитковою (правило припустимої збитковості, що припускає збитки, які не перевищують суми постійних витрат є справедливим для будь-якої з фірм-виробників).

В цьому випадку фірма притримується при виборі оптимального обсягу виробництва правила мінімізації збитків, яке також формулюється як MR=MC. Графічна модель короткострокової рівноваги монопольної фірми при стратегії мінімізації збитків наведена на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Короткострокова рівновага монополії за умови мінімізації збитків

В довгостроковому економічному періоді стратегія мінімізації збитків не застосовується, всі витрати фірм є змінними. Отже, модель довгострокової рівноваги монополіста фактично співпадає (за виключенням відсутності лінії постійних витрат) з графічною моделлю короткострокової рівноваги при стратегії максимізації прибутку, наведеною на рис.5.1.

Співставлення середніх цін монопольних і конкурентних ринків.

Економічні наслідки монополії можна проілюструвати, використовуючи модель встановлення монопольної ціни при стратегії максимізації прибутку та порівняти цю ціну і відповідні обсяги продаж з рівноважними ціною і обсягом продаж, які б склались на даному ринку за умов досконалої конкуренції та за аналогічних параметрів ринкового попиту і витрат фірм.

Рис. 5.3. Співставлення обсягів виробництва і продаж в різних ринкових умовах

В конкурентних умовах кожний окремий товаровиробник, прагнучи максимізувати прибуток, вибирає обсяг виробництва, який при ринковому рівні ціни забезпечує йому максимум прибутковості, також керуючись правилом MR=MC. Але при абсолютно еластичному попиті для окремого конкурентного товаровиробника для нього МR=p, отже на вищенаведеному малюнку оптимальний вибір сукупності досконало конкурентних фірм щодо кількості продаж визначається перетином ліній ціни і граничних витрат (p = MC), що і є точкою ринкової рівноваги досконало конкурентного ринку.

Висновок: за інших рівних умов(при аналогічниххарактеристиках попиту і витрат на одиницю продукції і при стратегії максимізації прибутку) обсяги продаж на монополізованому ринку нижчі, а середні ціни – вищі порівняно з конкурентним ринком, що є свідченням суспільної неефективності монополії.

Правило “великого пальця” для монопольного ціноутворення.

За дотримання стратегії максимізації прибутку монопольна фірма може на практиці обирати обсяги виробництва і встановлювати середню ціну, керуючись правилом, яке можна вивести з рівняння MR = MC.

За умови ринкового попиту виробництво і продаж однієї додаткової одиниці продукції призводить до зменшення ціни на величину [Δp / ΔQ], а отже до зменшення всього доходу (доходу від всієї проданої продукції) в розмірі:

ΔTR = [Δp / ΔQ] * Q.

Для математичного виразу MR здійснимо такі перетворення: MR = p + Q [Δp / ΔQ] = p + р [ Q / p] [Δp / ΔQ ] = p + р [1 /E]

Де Е – цінова еластичність попиту Як було розглянуто раніше, цінова еластичність попиту Е = [ΔQ / Δp] [p /Q]

Здійснимо перетворення для рівняння MR = MC:

МС = p + р [1 /E]

або

[р – МС] / р = - [1 / Е]

Остання формула і являє собою правило “великого пальця” для ціноутворення в умовах монополії.

Ліва частина формули являє собою перевищення ціни над граничними витратами, визначене у відсотках до ціни, права частина є величиною, оберненою до цінової еластичності попиту.

Якщо в показнику еластичності попиту не зважати на його від’ємне значення, то можна користуватись формулою:

[р – МС] / р = [1 / Е]

або р = МС / [ 1 - (1 / Е) ]

Іншими словами, користуючись правилом “великого пальця”, монополіст призначає ціну, виходячи з граничних витрат та показника цінової еластичності попиту.

Є очевидним, що при великих значеннях цінової еластичності попиту монопольна ціна буде наближеною до граничних витрат і монополізований ринок буде схожим за характером ціноутворення з ринком досконалої конкуренції.

Правило лімітуючого ціноутворення

Підприємство з монопольною владою на ринку може здійснювати вибори і цін і обсягів виробництва. Крім стратегії максимізації прибутку на коротких часових інтервалах воно може притримуватись стратегії зниження цін до рівня, при якому досягається збільшення обсягів ринкових продаж і створюються перешкоди для фірм-конкурентів – така цінова стратегія має назву “лімітуюче ціноутворення”. При цьому підприємство “приносить в жертву” можливість отримання максимального прибутку і навіть в короткостроковому періоді може знехтувати необхідністю покриття постійних витрат. З огляду на розглянуті вище ринкові закономірності припустимою межею зниження ціни при стратегії лімітуючого ціноутворення повинен слугувати рівень середніх змінних витрат фірми в розрахунку на одиницю продукції.

Саме цей принцип покладено в основу контролю за протиконкурентними діями монополістів в деяких країнах – вважається неприпустимим і судово карається зниження монополістом середніх цін нижче за рівень середніх змінних витрат на одиницю продукції.

На графічній моделі, наведеній на рис. 5.4, точка перетину ліній ціни і середніх змінних витрат на одиницю продукції визначає нижню межу ціни при стратегії лімітуючого ціноутворення та відповідні можливості розширення обсягів продаж.

Рис. 5.4. Стратегія лімітуючого ціноутворення як засіб розширення ринкових продаж монополістом