Особливості прийняття економічних рішень в умовах олігополії
« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005
Якщо ринок характеризується як олігопольний (ринок з невеликою кількістю “ могутніх” фірм-виробників), то очевидним є прагнення цих фірм до змови в питаннях обсягів виробництва і цін – така змова перетворює олігопольний ринок на монопольний за всіма економічними ознаками і з відповідними негативними економічними наслідками (зменшення обсягів виробництва і підвищення цін). Слід зазначити, що антимонопольними законодавствами практично всіх країн змови олігополістів щодо обсягів виробництва і цін заборонені. Хоча в реаліях економічного життя не виключена можливість укладення відповідних таємних угод між олігополістами – але вони ускладнюються із збільшенням кількості фірм на ринку, з диверсифікацією якісних характеристик продукції, із введенням законодавчих обмежень, тощо.
Якщо ринок характеризується, як олігопольний без змови, то всі економічні вибори, що здійснюються фірмами-виробниками (щонайперше - стратегії ціноутворення), мають таку характерну особливість – при їх прийнятті враховується можлива реакція інших фірм даного олігопольного ринку.
Пояснимо це на спрощеному прикладі дуополії (ринку двох виробників) з абсолютно ідентичним, стандартизованим продуктом фірм-виробників, з рівними частками ринкових продаж:
- якщо, наприклад, один з виробників знизить ціну, то найбільш ймовірною реакцією фірми-конкурента буде таке ж зниження ціни ( в іншому випадку останній втратить частину споживачів) - очевидно, що вдаватись до зниження цін олігополістичній фірмі економічно невигідно.
- якщо ж один з виробників-олігополістів, навпаки, вдасться до підвищення ціни, то найбільш ймовірною реакцією фірми-конкурента буде – залишити свою ціну без змін, але при цьому фірма, що підняла ціну, втратить частину своїх споживачів, що призведе до втрат її доходів і прибутку. Отже, очевидно, що вдаватись до підвищення цін олігополістичній фірмі також економічно невигідно.
Модель зламаної лінії попиту використовується для обґрунтування зазначених закономірностей поведінки олігопольних фірм на ринку.
Припустимо, одна з олігопольних фірм реалізовує на ринку продукцію в кількості Q`. При зниженні ціни вона буде мати справу з менш еластичним попитом, ніж при її збільшенні (в останньому випадку попит більш еластичний, тому що частина споживачів віддасть перевагу продукції конкурентів, які в такій ситуації не зацікавлені в такому ж підвищенні ціни). На графічній моделі, нагадаємо, різна цінова еластичність попиту відображується різним кутом нахилу лінії попиту. Отже , лінія попиту для фірми-олігополіста має вигляд “зламаної” лінії (див. малюнок) .
При зламаній лінії попиту лінія граничного (маржинального) доходу має вигляд розірваної лінії. Фірмі, що притримується стратегії максимізації прибутку, слід дотримуватись обсягів виробництва відповідно до правила MR=MC. Вищенаведена графічна модель наочно свідчить, що ні обсяг виробництва, ні ціну реалізації продукції не варто змінювати, навіть якщо граничні витрати мають коливання від МСmax до МСmin.
Рис. 6.1. Модель зламаної лінії попиту для олігопольної фірми
Висновок – в умовах олігополістичної конкуренції,враховуючиможливу реакцію конкурентів, фірми-виробники об`єктивно притримуються “спокійної” цінової політики, а зростання цін є доцільним лише при суттєвому зростанні витрат на одиницю продукції.
Серед найбільш поширених на практиці цінових стратегій фірм-виробників на олігопольних ринках:
- наслідування ціни лідера ринку (найбільш потужної фірми);
- визначення ціни як “витрати фірми плюс мінімальний прибуток”.
Підсумовуючи викладене:
- основний економічний недолік олігопольних ринків – можливість досягнення фірмами-конкурентами “змови” щодо цін чи обсягів продаж, що перетворює олігополію на монополію;
- основна економічна перевага олігопольних ринків “без змови”
– цінова стабільність і ведення цінової політики кожною з фірм, ґрунтуючись на витратах виробника або на ціні лідера ринку - цінова конкуренція не приносить реальних економічних вигод;
- важлива економічна перевага олігопольних ринків – невелика кількість фірм-виробників обумовлює здатність споживача до відстеження реальних якісних характеристик продукції фірм-виробників (саме завдяки невеликій кількості останніх), що спонукає виробників до ведення нецінової конкуренції, щонайперше шляхом поліпшення якісних характеристик продукції;
- до переваг олігопольних ринкових структур відносять і те, що лише потужні олігополістичні фірми мають реальні фінансові можливості для здійснення власних наукових досліджень і впровадження досягнень науково-технічного прогресу, особливо в наукоємних сферах промисловості.