Основні проблеми мікроекономіки
« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005
Теоретична економіка займається дослідженням поведінки людей в процесах виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ з кінцевою метою максимально можливого в певних умовах задоволення матеріальних потреб суспільства. Складовою теоретичної економіки є мікроекономіка.
Мікроекономіка займається дослідженням мотивації і закономірностей поведінки основних ринкових суб`єктів – виробників матеріальних благ та їх споживачів та закономірностей економічних процесів в межах окремих ринків.
Поняття ринкової економіки охоплює економічну систему, в якій процеси прийняття рішень з приводу виробництва і розподілу матеріальних благ і ресурсів ґрунтуються на умовах і цінах, сформованих в процесах добровільного обміну між виробниками та споживачами матеріальних благ, носіями потреб в економічних ресурсах та їх власниками.
Ринкова система економічних відносин в найбільш спрощеному вигляді – це система взаємовідносин між двома основними ринковими суб`єктами:
- підприємствами (фірмами), що виступають в ролі виробників товарів і послуг з метою забезпечення потреб суспільства; для здійснення виробничої діяльності підприємства залучають (на засадах власності або тимчасового користування) економічні ресурси;
- населенням (домогосподарствами), які є носієм зазначених суспільних матеріальних потреб і одночасно – власником економічних ресурсів (державна власність на ресурси це в принципі також власність всього населення).
На рис. 1.1 наведено модель кругообігу товарів і доходів в економіці, яка може слугувати принциповою моделлю чистої ринкової економіки. Суб’єктами ринкових відносин є покупець і продавець. Ці рольові функції виконують фірми-товаровиробники (підприємства) і населення (домогосподарства). Домогосподарства виступають носіями суспільних потреб в матеріальних благах, підприємства здійснюють виробництво відповідних благ, які забезпечують задоволення суспільних матеріальних потреб. Ресурси, необхідні для виробництва товарів-матеріальних благ, в свою чергу, є предметом купівлі-продажу на ринках ресурсів.
Рис. 1.1. Принципова модель чистої ринкової економіки
Отже, підприємство в ринковій системі виступає:
- в якості продавця – при реалізації виробленої продукції, наданні послуг на ринках продуктів, що забезпечують потреби кінцевих споживачів;
- в якості покупця – при придбанні виробничих ресурсів.
Вищенаведена принципова модель чистої ринкової економіки певним чином відображує основні принципові засади ринкової економіки:
- самостійність ринкових суб`єктів і їх економічна незалежність
- приватна власність на економічні ресурси
- використання грошей для обслуговування процесів обміну
До складу економічних ресурсів належать:
- праця, як сукупність розумових і фізичних здібностей трудових ресурсів, що залучаються на засадах найму; доходи власників ресурсу виступають у вигляді заробітної плати;
- капітал, як сукупність засобів виробництва в матеріально-речовій формі; доходи власників ресурсу виступають у вигляді відсотків на капітал;
- земля, як сукупність природних ресурсів; доходи власників ресурсу виступають у вигляді ренти (рентних платежів).
Мікроекономіка не відносить до економічних ресурсів суто фінансові ресурси – останні розглядаються лише як засіб забезпечення можливостей придбання вищеперелічених економічних ресурсів, які безпосередньо використовуються у виробничій діяльності підприємства.
Економічні ресурси за характером використання у виробничому процесі та за характером відображення їх вартості у фінансових показниках на конкретних підприємствах розподіляються на:
- ресурси, оплата яких при залученні на підприємство здійснюється регулярно (робоча сила), або які повністю витрачаються протягом одного виробничого циклу (сировина, матеріали) – вартісна оцінка витрат, пов`язаних із залученням таких ресурсів може бути безпосередньо визначена підсумовуванням за певний часовий період (квартал, рік) – наприклад, сировина, витрати на оплату праці, тощо;
- ресурси довготривалого використання (наприклад, будівлі, споруди, обладнання, земельні ділянки – все, що узагальнюється загальноекономічними термінами “капітал” і “земля”). Ці ресурси можуть залучатись у виробництво або придбанням їх виробником у власність або залученням на засадах оренди.
Стосовно ресурсів довготривалого використання - під величиною задіяного у виробництві ресурсу розуміють його ринкову вартість (сукупні витрати на придбання у власність), в кінцевому підсумку така вартісна оцінка відображується в балансі підприємства в розділі “активи”. А під ціною, яка і визначає поточні витрати підприємства за певний часовий період – “поточна плата” за їх використання у виробництві. Поточною платою за залучення таких ресурсів протягом певного часового періоду є відшкодування зносу капітального ресурсу та “премія” його власнику (у вигляді проценту на капітал чи рентних платежів за природні ресурси).
В системі основних економічних виборів, які досліджуються мікроекономікою, можна виділити такі:
- що виробляти - проблема цього вибору полягає в тому, що в умовах обмеженості ресурсів збільшення виробництва одного з товарів (економічних благ) вимагає від суспільства відмови від виробництва певної кількості інших товарів (економічних благ);
- яким чином виробляти продукт - тобто із застосуванням якої технології і якої кількості економічних ресурсів, яким чином
поєднувати різні ресурси в процесі виробництва окремого підприємства-виробника;
- за якою ціною і в якій кількості продавати споживачу вироблений продукт, щоб забезпечити власний інтерес підприємства-виробника за умови певного рівня споживацького попиту.
Одним з ключових принципів ринкових економічних відносин є свобода і незалежність основних ринкових суб`єктів (домогосподарств і фірм-виробників) підприємства в прийнятті господарських рішень щодо основних ринкових виборів. При прийнятті економічних рішень основні ринкові економічні суб`єкти керуються власними інтересами, а ринкові відносини забезпечують взаємоузгодження останніх.
В чистій ринковій економіці роль держави (уряду) обмежується законодавчим регулюванням ринкових процесів і правил поведінки ринкових суб`єктів, а також здійсненням загальнодержавних заходів щодо соціального розвитку, оборони, підтримання внутрішнього правопорядку, охорони навколишнього середовища, тощо. Фінансове забезпечення виконання цих функцій ґрунтується на системі податків і обов`язкових платежів, які сплачуються всіма ринковими суб`єктами.
Мікроекономіка вивчає мотивацію поведінки фірм і сімейних господарств як суб`єктів економічних відносин, досліджує процеси функціонування ринків окремих товарів (товарних груп), вплив на ринкові процеси тих чи інших ринкових факторів, економічні пропорції в межах конкретного підприємства, співвідношення між виробництвом продукції та застосуванням економічних ресурсів, проблеми та стратегії ціноутворення в різних ринкових умовах.
Мікроекономіка – це теоретична наука, метою якої є виявлення найбільш загальних закономірностей поведінки ринкових суб `єктів в залежності від умов навколишнього ринкового середовища – отже її метод дослідження вимагає абстрагування від поодиноких і нехарактерних ситуацій і обґрунтування висновків і закономірностей, виходячи з найбільш типових і узагальнених характеристик ринку і відносин між ринковими суб’єктами, тобто дослідження здійснюється в межах тих чи інших умовних припущень.
Одним з узагальнюючих припущень, на які спирається сучасна економічна теорія, є загальноекономічне протиріччя між наступними фундаментальними економічними постулатами:
- потреби суспільства в матеріальних благах є безмежними;
- ресурси, що використовуються суспільством для виробництва відповідних матеріальних благ, є обмеженими.
Саме це протиріччя обумовлює необхідність пошуку оптимальних рішень при здійсненні економічних виборів тим чи іншим суб`єктом ринкових відносин. Отже, мікроекономіка може бути визначена також як наука, що вивчає закономірності і особливості основних економічних виборів, які здійснюють економічні суб`єкти, застосовуючи для задоволення економічних потреб суспільства обмежені економічні ресурси.