Динаміка прибутку із змінами обсягів виробництва
« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005
Динаміка зміни прибутку із змінами обсягів виробництва визначається характерними особливостями у відповідних змінах доходів і витрат. На графічній моделі це ілюструється співставленням кривих доходів і витрат, представлених в одному масштабі координат.
Рис. 3.3. Динаміка прибутків із зміною обсягів виробництва і продаж
Висновки. Із зростанням обсягів виробництва і продажупродукції (Q) характерні такі загальні закономірності щодо змін прибутковості: початкова стадія завжди збиткова, з нарощенням масштабу виробництва ринкова діяльність підприємства починаючи з обсягу Q1 стає прибутковою, загальні обсяги прибутків зростають, досягають максимального рівня при Q*, після чого прибутки зменшуються, при обсягах більших за Q2 витрати перевищують доходи і діяльність стає збитковою.
При цьому в межах прибуткового обсягу виробництва (від Q1 до Q2):
- в інтервалі збільшення прибутку (від Q1 до Q*) сукупні доходи підприємства зростають більш високими темпами, ніж сукупні витрати, отже приріст доходів від кожної додаткової одиниці продукції перевищує приріст витрат на кожну додаткову одиницю продукції, іншими словами – прибутки зростають, якщо граничні (маржинальні) доходи перевищують граничні (маржинальні) витрати;
- в інтервалі зменшення прибутку (від Q* до Q2) сукупні доходи підприємства зростають повільніше, ніж сукупні витрати, отже приріст доходів від кожної додаткової одиниці продукції перевищує приріст витрат на кожну додаткову одиницю продукції, іншими словами – прибутки зменшуються, якщо граничні (маржинальні) витрати перевищують граничні (маржинальні) доходи;
- підприємство забезпечує максимізацію прибутку при виборі обсягів виробництва за правилом: граничні витрати на одиницю продукції повинні дорівнювати граничним доходам на одиницю продукції. (MR=MC).
На графічній моделі обсяг виробництва, що забезпечує максимізацію прибутку, ілюструється точкою перетину ліній MR і MC (див. нижченаведений малюнок).
Рис. 3.4. Вибір обсягів виробництва і продаж фірмою при стратегії максимізації прибутку
Графічне представлення динаміки доходів і витрат в розрахунку на одиницю продукції (наведене на рис.3.4) дозволяє визначити оптимальний обсяг виробництва, який забезпечує отримання максимального прибутку з високим ступенем точності. Використання графічних моделей дозволяє зменшити кількість набору чисельних параметрів вихідних даних (табличних значень параметрів доходів і витрат за різних значень обсягів продукції Q) - при цьому дослідники можуть спиратись на великі інтервали зміни Q. Точкою оптимального вибору на графічній моделі є точка перетину ліній MR і MC, побудованих у вигляді “згладжених” кривих.
Планування результатів діяльності за методом “точки беззбитковості”.
На незначних інтервалах змін обсягів виробництва припускають, що при змінах обсягів виробництва ціни і середні змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції залишаються незмінними.
Рис. 3.5. Аналіз прибутковості за методом «точки беззбитковості»
Таким чином, валові показники доходів і змінних витрат зростають пропорційно до обсягів виробництва, а валових постійних витрат – залишаються на фіксованому рівні. При таких припущеннях графічна модель, які відображує залежність доходів і витрат від обсягів виробництва набуває спрощеного лінійного вигляду. При зазначених припущеннях на графічній моделі – лише одна точка визначає обсяг виробництва, при якому прибуток дорівнює нулю – точка беззбитковості (Qбз.)
В межах цього аналітичного підходу визначають:
А) точку беззбитковості – мінімальний обсяг виробництва, який забезпечує прибутковість роботи (Qбз);
Для визначення точки беззбитковості може застосовуватись формула (лише за умови лінійних функцій доходів і витрат):
Qбз = FC / (p - AVC)
FC – сумарні постійні витрати р – ціна од.продукції
AVC – середні змінні витрати на од.продукції
Б) прибутки при досягненні планових обсягів виробництва (при Qпл).
В) зону прибутковості для планового обсягу виробництва – як різницю між плановим і беззбитковим обсягом виробництва у процентному відношенні до беззбиткового обсягу
Г) суму маржинального прибутку для планового обсягу виробництва – як різницю між сукупним доходом (виручкою від реалізації) для планового обсягу виробництва і змінними витратами. Інколи цей показник називають сумою для покриття постійних витрат. Співвідношення маржинального прибутку до постійних витрат називають коефіцієнтом покриття постійних витрат.