Дисципліни:

Ринок землі – вплив абсолютної обмеженості ресурсу


« Мікроекономіка / Укл. В.В. Бугас, Н.М. Любенко, 2005

Особливістю ринків землі та інших природних ресурсів є їх обмеженість. Традиційно в економічній теорії спираються на їх абсолютну обмеженість. Лінія пропозиції землі за такого припущення має вигляд вертикальної лінії. Пропозиція землі, де б вона не використовувалась, є нееластичною. Лінія попиту – це лінія граничної доходності відповідного ресурсу і на графічній моделі має від`ємний нахил. Фіксований розмір пропозиції ресурсу обумовлює те, що лише попит визначає його ринкову ціну.

Земельна рента як наслідок обмежень в кількості пропозиції

Рис. 10.1. Земельна рента як наслідок обмежень в кількості пропозиції

Економічна рента – це ціна, що сплачується за використання землі та інших природних ресурсів, які є суворо обмеженими. Її розмір визначають у величині перевищення фактичного доходу власника ресурсу в порівнянні з тою мінімальною ціною, за яку він готовий пропонувати дану кількість ресурсу на ринку. Оскільки ставки рентних платежів ніяким чином не впливають на обсяги залучення цього ресурсу у виробництво, то рента не виконує ніякої “стимулюючої” функції, а є лише платою за обмеженість землі та інших природних ресурсів. Це дає підстави “ соціалістам” стверджувати - власники землі не мають економічних підстав для отримання ренти, земля повинна бути націоналізована і рента повинна надходити лише в бюджет держави. Монопсоністична влада також не впливає на ставки рентних платежів в напряму їх збільшення – і це є додатковим доказом для прихильників державної влади на землю.

Диференціальна рента – виникає на ринках,де однорідні заскладом ресурси відрізняються своєю продуктивністю при переході від однієї їх одиниці до іншої. До речі, неоднорідність притаманна і ресурсу „праця” і додатковий дохід, що отримує більш успішний адвокат в порівнянні зі своїми колегами, це також диференціальна рента.

Інфрамаржинальна рента – виникає на ринках,де одиницізалучених ресурсів однаково продуктивні, але відрізняються за ступенем інтенсивності їх ринкової пропозиції. З тих чи інших причин власник ресурсу може погодитись на більш низьку плату, ніж середньоринкова (інші вигоди, географічне розташування, необізнаність з ринковою кон`юнктурою, тощо). Іншими словами, інфрамаржинальна рента – це різниця між ціною ринкової рівноваги і тою платою, яку фактично отримує власник ресурсу.