Дисципліни:

Провідні категорії маркетингу


« Конспект лекцій з маркетингу

Категоріальний базис маркетингу як науки утворюють сім основних категорій:

1. Нестаток - це відчуття людиною нестачі чогось необхідного. Якщо нестаток не може бути задоволений, людина нещасна. Вона займеться пошуками об'єкту, який задовольнить цей нестаток, або спробує затамувати його. Проте згодом нестаток знову буде про себе нагадувати, і проблему все одне доведеться вирішувати.

2. Потреба - це нестаток, який набув специфічної та конкретної форми відповідно до культурного рівня та особистості індивіда. Взагалі нестаток та потреба - це різні речі. З розвитком суспільства потреби індивідів збільшуються та вдосконалюються. Наприклад, задоволення нестатку води для первісної людини полягало у пошуку найближчого джерела або річки. Сучасній людині не треба цього робити, тому що з розвитком технологій спочатку будувалися колодязі, потім колонки, зараз існують водопостачальні мережі, вода продається у магазинах тощо. Тобто, нестаток зберігся, але потреби змінилися.

3. Попит - це потреба, що враховує купівельну спроможність людини. Розрізняють високу, середню, низьку купівельна спроможність індивіда. Наприклад, автомобілі ВАЗ характеризуються відносно невисокою ціною, дешевими запчастинами, тому можуть задовольнити індивіда з середньою або низькою купівельною спроможністю. Автомобілі марки «Мерседес» надзвичайно комфортні, привабливі, престижні, але можуть задовольнити тільки потреби осіб з високою купівельною спроможністю. Таким чином, людина вибирає товар, характеристики якого забезпечують задоволення потреб за прийнятну ціну.

4. Товар - це все, що може задовольнити нестаток або потребу і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання та споживання. Товаром можуть бути різноманітні вироби, послуги, особистості, ідеї, види діяльності, тобто все, за що можна отримати платню або інший товар. Щоб товар був дійсно необхідний споживачеві, товаровиробники повинні спілкуватися з покупцями, виявляти їх потреби і створювати товари, які задовольнятимуть ці потреби. Помилковим є шлях, коли виробник зосереджується на вдосконаленні фізичних властивостей товару, а не на підвищенні його корисності для споживача. Товар може бути найвищої якості, але не мати цінності для тих споживачів, для яких він призначений, і тому не буде купуватися. Отже, першочерговим завданням виробників є забезпечення саме споживчої цінності товарів.

5. Обмін - це акт отримання від когось бажаного продукту з пропозицією чогось натомість. Взагалі існує чотири способи отримання бажаного: самозабезпечення, пограбування, жебрування та обмін. Найбільш досконалий спосіб - обмін, при якому не треба зазіхати на чужу власність або залежати від пожертвувань. В результаті обміну обидві сторони мають отримати відповідну користь.

6. Угода - це комерційний обмін цінностями між двома сторонами, що передбачає погодження умов, терміну та місця його реалізації. При здійсненні угоди сторона, яка продає свій товар, має бажання отримати реакцію на свої пропозиції. Ця реакція виражається у здійсненні грошової угоди або бартерної (натуральними продуктами).

7. Ринок - це сукупність потенційних споживачів з певними нестатками або потребами, заради задоволення яких вони бажають взяти участь у обміні. Традиційно економісти використовують цей термін для групи покупців та продавців, що обмінюють певний товар; проте в сучасному маркетингу вважають, що групи продавців визначають галузь, а групи покупців -ринок. Поняття «ринок» дуже стародавнє. Завжди у більшості поселень, містечок, великих міст в центрі існував ринок, де здійснювалися угоди купівлі-продажу. С часом це поняття було введено в економіку і набуло значення «ринок певного товару» - наприклад, ринок нафтопродуктів, ринок нерухомості, ринок сільськогосподарської продукції, ринок металопродукції, ринок вугілля тощо. Поява ринку дає можливість розрізняти дві форми обміну: децентралізований (продавець - покупець) та централізований (за допомогою ринку).

Головний лозунг маркетингової концепції управління - «Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється».