 | На тему: | Технологія в'язання верхнього трикотажного виробу у вигляді светра. |
| Дисципліна: | Основи технології виробів заданої форми | |
| ВНЗ: | КНУТД | |
| Формат: | Word Doc |
Переглядів: 2957 Додано: 2013-10-01
Частина тексту
ЗМІСТ
1. Вступ
2. Вибір лінійної густини пряжі
3. Проектування лекал виробів
4. Розрахунок параметрів переплетень
5. Кількість голок, необхідних для в’язання купонів стану та рукавів заданої ширини
6. Тип круглов’язальної машини та діаметр її циліндра
7. Фактичний петельний крок
8. Структура перехідних рядів
9. Кількість голок, необхідних для в’язання рукава на плоскофанговій машині
10. Кількість рядів, необхідних для в’язання рукава на плоскофанговій машині
11. Тип плоскофангової машини та її технічна характеристика
12. Технологія в’язання рукавів на плоскофанговій машині
13. Витрата сировини при виготовлення виробів різними способами в’язання
14. Машинний час виготовлення виробів різними способами в’язання
15. Висновок
16. Список літератури
ВСТУП
Відомі такі способи виробництва трикотажних виробів:
Розкрійний – при цьому способі в’язання полотно круглої або плоскої форми. Полотно розкладається на розкрійний стіл, а потім по лекалам розкроюють полотно. Розкрійним способом доцільно виготовляти вироби з дешевої сировини на високо продуктивних багатосистемних круглов’язальних та основов’язальних машинах.
Недоліки цього способу:
- відходи складають великий відсоток – 18-25%;
- раціональна розкладка залежить від моделі виробу;
- великі трудозатрати на швейні та розкрійні процеси;
- для надання виробам або полотну товарного вигляду необхідне фарбувальне виробництво.
До переваг відносяться:
- можливість виготовлення виробів будь-якої моделі;
- можливість максимального використання продуктивності машини;
- можливість обробляти полотно безкінечної довжини.
Напіврегулярний спосіб – при такому способі в’яжуться купони плоскої або круглої форми. Купони в’яжуться у вигляді безперервної стрічки з перехідними рядами. Після в’язання купони розділяються на окремі деталі і з’єднуються на швейній машинах знову. Якщо в’яжемо купон на круглій машині потрібно враховувати виготовлення купонів без бокових швів.
До недоліків можна віднести:
- зменшення продуктивності (при в’язанні перехідних рядів швидкість машини зменшується приблизно в два рази);
- ускладнення конструкції машини (при в’язанні купонів необхідно забезпечити в автоматиному режимі переключення машини на різні види в’язання і контроль кількості рядів в’язання).
До переваг відносяться:
- виріб виготовляється з поясом (не потрібує додаткових операцій);
- можливість в’язання поясів різними переплетеннями;
- економія сировини (менше відходів – 10-15% залежно від моделі);
- зменшення розкрійних та швейних операцій.
Регулярний спосіб – при такому способі в’яжеться виріб по заданій формі, при цьому можуть в’язатися деталі виробів (рукава, полочка, спинка) або суцільновязані вироби верхнього трикотажу з незначними додатковими операціями.
До недоліків можна віднести:
- зменшення продуктивності машини (доцільно використовувати виготовлення виробів з дорогої сировини).
До переваг відноситься:
- економія сировини (до 3% відходів).
В даній роботі при в’язанні стану та рукавів виробу на круглов’язальній машині використовується напіврегулярний спосіб в’язання, а при в’язанні рукавів на плоскофанговій машині – регулярний спосіб в’язання трикотажних виробів.
ВИСНОВОК
У даній роботі було розглянуто в’язання верхнього трикотажного виробу у вигляді светра. В’язання стану здійснювалося на круглов’язальній машині КЛК напіврегулярним способом. Тоді як в’язання рукавів здійснювалось двома способами: на круглов’язальній машині КЛК – розкрійним способом, та на плоскофанговій машині - регулярним способом.
Порівнюючи розрахунки рукавів, зв’язаних двома різними способами, видно, що на круглов’язальній машині дуже великі витрати сировини, які майже у 2 рази перевищують витрати сировини при в’язанні рукавів регулярним способом. Це засвідчує, що відходи при в’язання майже дорівнюють витратами на в’язання рукавів виробу.
Також затрачений час на в’язання на круглов’язальній машині перевищу час в’язання на плоскофанговій машині у 1,2 рази, до того ж після в’язанні на машині КЛК необхідно зробити розкрій виробу, на що також витрачається час. Ці дані підтверджуються приведеною таблицею.
Вид машини |
Витрата сировини на в’язання рукава виробу, г |
Затрачений час, с |
Круглов’язальна машина |
338,9 |
2427,6 |
Плоскофангова машина |
168,8 |
2006 |
Для того, щоб зменшити витрату сировини при в’язанні рукавів на круглов’язальній машині необхідно змінити машину КЛК на машину з меншим діаметром, що відповідає найбільшій ширині рукава. Також можна значно скоротити час на виготовлення рукавів на плоскофанговій машині, якщо при зменшенні ширини в’язання петлі не переносити, а скидати, а потім виконати підкрій рукавів.
Тому можна зробити висновок, що раціональніше виготовляти стан виробу напіврегулярним способом, що потребує невеликого підкрою, а рукава виробу – на плоскофанговій машині регулярним способом без відходів сировини і затратою меншого часу в’язання.