Класифікація міських інженерних мереж
« Лекції з дисципліни «Інженерні мережі та комунікації»
Трубопровідне транспортування має ряд переваг в порівнянні з доставкою за допомогою транспортних засобів:
1. Збереження чистоти та гігієнічності речовин і матеріалів, що транспортують (постачання населених пунктів питною водою);
2. Захист навколишнього середовища і людини від негативного впливу (попередження захворювань отруєнь людей) – заміна відкритих стічних каналів закритою мережею господарсько-побутової (фекальної) каналізації, переміщення токсичних і радіоактивних розчинів на пункти переробки;
3. Зменшення затрат праці – доставка безпосередньо до місця споживання, відсутність необхідності процесів навантаження й вивантаження;
4. Пожежа- й вибухонебезпечність при перекачуванні нафти, газу, нафтопродуктів, бензину, розчину аміаку. Трубопровідне транспортування є найбільш безпечним видом, оскільки захищає від доступу вогню і кисню, необхідних для процесу горіння.
До складу підземного господарства міст входить безліч мереж різного призначення.
Всі міські інженерні мережі можуть бути класифіковані на три групи:
• трубопроводи;
• кабелі;
• канали (загальні колектори).
До трубопроводів відносять мережі:
• водопроводу;
• каналізації; газові; теплові;
• спеціальні мережі промислових підприємств;
- нафтопроводи;
- золопроводи;
- паропроводи тощо.
До кабелів відносять мережі:
• сильних струмів високої напруги;
• струмів низької напруги (для освітлення, електротранспорту);
• слабкого струму (телефонні, телеграфні, радіомовлення).
До каналів (загальних колекторів) відносять:
• унелі (колектори) для розміщення кабелів;
• загальні колектори, призначені для спільного розміщення різного призначення:
- теплових;
- водопровідних;
- електричних.
За технологічними особливостями підземні мережі ділять на:
• теплопроводи систем централізованого теплопостачання з максимальною температурою води від джерела тепла 150°C;
• газопроводи;
- високого;
- середнього;
- низького тиску;
• водопроводи господарсько-питного водопостачання;
• каналізаційні мережі;
• електричні мережі (кабелі напругою до 1кВ і високої напруги 6…10 кВ);
• телефонні мережі.
Залежно від матеріалу інженерні мережі бувають:
• сталеві – для влаштування мереж:
- теплових;
- газових;
- водопровідних;
• чавунні, залізобетонні, азбестоцементні, пластмасові – для влаштування мереж:
- водопровідних;
- каналізаційних;
• кабелі електричних і телефонних мереж можуть мати;
- алюмінієві жили;
- мідні жили з металевою оболонкою або без неї тощо.
Канали бувають:
• непрохідні;
• напівпровідні;
• прохідні (колектори).
Улаштовують їх із залізобетонних елементів з високим ступенем заводської готовності. Канали (колектори) глибокого закладання роблять для відведення стічних вод самопливом з міської території на каналізаційні насосні станції.
За терміном служби інженерні мережі можна розділити на такі групи:
- сталеві труби і кабелі – 30 років;
- всі інші труби – 50 років;
- канали – 100 років.
За призначенням всі інженерні мережі, крім каналізаційних поділяють на:
• магістрально-живильні, їх розташовують, як правило, у польових умовах від джерела постачання до мережі міста. Трасують ці мережі паралельно до залізничних та автомобільних доріг;
• розподільні – розміщають на вулицях у роздільних смугах і під тротуарами;
• розводящі – прокладають в мікрорайонах від інженерних споруд до будинків, вони обслуговують квартали та групи будинків. Вони є необхідними підземними спорудами кожної вулиці й проїзду міста.
Каналізаційні мережі за призначенням поділяють на:
• мережі, що приймають – вони необхідні для прийому стічних вод від систем внутрішньої каналізації. Їх розташовують від будинків або приймальних зливових колодязів до мереж, що збирають;
• мережі, що збирають – прокладають у розділових смугах вулиць або на території мікрорайону;
• мережі, що відводять – розташовують, як правило, від мережі до очисних споруд.
За методом прокладання – застосовують наступні методи прокладання мереж:
• роздільний метод прокладання трубопроводів і кабелів:
- підземний;
- надземний на низьких опорах;
- надземний на високих опорах.
• сумісний метод прокладання трубопроводів і кабелів в одній траншеї, який дозволяє розмістити в одній траншеї мережі ВО, ТО, WO, VO;
• сумісний метод прокладання в прохідному каналі (колекторі) – застосовують у випадку, коли передбачається влаштування централізованого теплопостачання.
Роздільний метод застосовують при влаштуванні живильних мереж та інженерних мереж, що відводять за межі міста. У межах міста цей метод використовують при прокладанні каналізаційних мереж, що збирають і приймають, влаштуванні поливального водопроводу й зовнішнього освітлення.
У колекторі дозволяється розміщати ТО, ВО, WO, VO та напірну каналізацію:
• сумісний метод прокладання в напівпрохідних каналах висотою 1,4 м – може бути рекомендований для прокладання розводящих інженерних мереж ВО, WO, VO при відсутності в будинках централізованого теплопостачання;
• сумісний метод прокладання транзитних розводящих мереж у технічних підпіллях будинків ТО, ВО, WO, VO.