Каналізаційні насосні станції
« Лекції з дисципліни «Інженерні мережі та комунікації»
Каналізаційні насосні станції – для перекачування стічної рідини з колекторів, які мають значне заглиблення до очисних споруд (головні насосні станції), а також для піднімання води з колекторів, що розташовані глибше в колектори з меншою глибиною залягання (станції підкачування або перекачування) (рис. 4).
Рис. 4. Каналізаційні насосні станції: А – головна насосна станція; Б – станція підкачування; 1 – самопливний колектор; 2 – приймальний резервуар з решітками; 3 – машинне відділення; 4 – напірний водогін; 5 – очисна споруда
Оскільки стічна вода на насосну станцію надходить нерівномірно, їх оснащують приймальним резервуаром. Приймальний резервуар слід робити оптимальної величини, враховуючи:
• кількість стічної води, що надходить на станцію;
• продуктивність насоса;
• режим роботи насосів.
Не можна робити приймальний резервуар надто великим оскільки він перетвориться на відстійник, а це не допустимо.
Типова насосна станція складається з:
- машинного залу;
- насосного обладнання;
- комунікацій всмоктуючи та нагнітальних труб;
- допоміжних пристроїв та приміщень.
Безперебійність роботи станції забезпечується встановленням в ній резервних агрегатів. Подавання енергії на двигуни повинно бути безперебійним.
Для запобігання затоплення приймального резервуара перед каналізаційною станцією будують аварійний випуск, який дозволяє скинути неочищену рідину у вододжерело або яр.
Насоси розташовують нижче рівня рідини в резервуарі, тому вони самі заливаються і завжди готові до роботи.
Як правило насосні станції роблять автоматичними. Насоси включаються тоді коли рівень стічних вод у приймальному резервуарі сягне певного рівня. Рівень води контролюють датчики поплавкового, електродного або інших типів.
Особливою вимогою до насосів є те, що вони не повинні засмічуватись стічними водами, тому центробіжні насоси будують одноколісними без направляючих апаратів, а на корпусі і впускному патрубку встановлюють люки-ревізії для прочищення.