Дисципліни:

Водопостачання – загальні положення


« Лекції з дисципліни «Інженерні мережі та комунікації»

Водоспоживання – це використання води в господарській діяльності людей. Водоспоживання поділяють на:

• господарсько-питні потреби людей в населених пунктів та працівників під час їх роботи на виробництві;

• виробничі потреби (використання води в технологічних процесах виробництва та інших технічних потребах);

• розхід води для миття вулиць, поливання зелених насаджень, газонів, обладнання фонтанів тощо;

• розхід води для пожежогасіння.

Водозабезпечення населення здійснюють з комунальних та відомчих водозаборів, свердловин та шахтних колодязів.

Норми водопостачання при проектуванні систем водозабезпечення визначають з ДБН-360-92. «Містобудування. Проектування та забудова міських та сільських поселень».

Норми водопостачання становлять:

• 125…160 л/добу на одного жителя при обладнанні забудови водопроводом і каналізацією (без ванн):

• 200…230 л/добу – теж з ваннами і місцевими водонагрівачами;

• 280…360 л/добу – теж з центральним гарячим водозабезпеченням;

• 30…50 л/добу – для районів де водозабезпечення здійснюється з розбірних колонок.

Для населених пунктів чисельністю 3000 чоловік може прийматися менший розхід води.

Мінімальні рівні водоспоживання в умовах застосування противником засобів масового ураження встановлюються ВСН-ВК-4-74 і становлять:

• 10 л/добу на одну людину

• 75 л/добу на одного постраждалого

• 45 л на санітарну обробку населення з розрахунку що 100 % населення категорованого міста опинилось в осередку ураження.

ІТЗ ЦЗ (інженерно-технічні заходи цивільного захисту) це виконання встановлених норм і правил при проектуванні, будивництві та експлуатації міських та сільських поселень, підприємств тощо з метою завчасного запобігання та (або) зменшення збитків у разі НС в мирний та воєнний час.

Проектування нових та підлягаючих реконструкції систем водозабезпечення, які живлять окремі категоровані міста або декілька міст, в числі яких є категоровані міста і об’єкти особливої важливості, повинні базуватися не менше чим на двох незалежних джерелах води, одно з яких необхідно передбачати підземним.

При неможливості забезпечення живлення системи водозабезпечення від двох незалежних джерел допускається постачання водою з одного джерела з обладнанням двох головних споруд, одна з яких повинна розташовуватись за зоною можливих руйнувань.

Загальна потужність головних водозабірних споруд приймається за нормами мирного часу. В разі виходу із ладу однієї групи головних споруд, потужність тих, що залишилась повинна забезпечувати подачу води в аварійному режиму на виробничі потреби, а також на господарсько-питні потреби для чисельності населення мирного часу за нормою 31 літр/доба на 1 людину.

Для забезпечення питною водою населення на випадок виходу із ладу всіх головних споруд необхідно передбачити будівництво резервуарів з метою створення запасу питної води за нормою 10 л на добу на протязі 3-х діб.

Резервуари питної води (РПВ) повинні бути обладнані фільтрами-поглиначами (ФП) для очищення повітря від радіоактивних та капельно- рідинних бойових отруйних речовин і розміщатися, як правило за зоною можливих сильних руйнувань.

Системи водопостачання – це комплекс взаємно-пов’язаних споруд, які служать для забезпечення водою будь-якого міста, населеного пункта, об’єкта, підприємства господарської діяльності (для забору води з природних водних джерел, підняття її на необхідну висоту, очищення при потребі, збереження її запасів та подачі до споживачів і до місця пожежі).

Системи водопостачання включають такі види водопровідних споруд:

- водозабірні споруди, які здійснюють забір води із вибраного для даного об’єкту джерела водозабезпечення ;

- насосні станції (споруди для перекачування води) які створюють необхідний тиск в водопровідних трубах для подання води на необхідну висоту;

- споруди для очищення і оброблення води (очисні споруди), які здійснюють покращення якості (очищення) природньої води відповідно до санітарно-епідемічних вимог споживання;

- водоводи і водопровідні мережі, які транспортують воду до об’єктів та місць споживання;

- регулюючі і запасні ємності – резервуари різних типів для зберігання і накопичення