Резервуари чистої води, регулюючі та запасні ємності
« Лекції з дисципліни «Інженерні мережі та комунікації»
Ємності, які використовують в системах водозабезпечення, можуть бути класифіковані таким чином:
За функціональним призначенням:
- для регулювання;
- запасні;
- запасно-регулювальні (об’єднані в одній споруді і виконують функції накопичення (акумулювання) і зберігання води).
За способом подавання води в мережу:
• напірні, які забезпечують тиск, що необхідний для безпосереднього подавання води у водопровідну мережу;
• безнапірні, з яких воду необхідно забирати насосами.
В свою чергу напірні ємності залежно від конструкції є:
- водонапірні башти (напір забезпечується встановленням резервуара на підтримуючих конструкціях необхідної висоти);
- напірні резервуари (напір забезпечується встановленням резервуара на природних висотах);
- водонапірні колони (займають проміжне положення між наземними резервуарами і баштами);
- пневматичні водонапірні установки (забезпечують напір за рахунок стисненого повітря на поверхню води в герметично закритих резервуарах).
Ємності для регулювання дозволяють забезпечити більш менш рівномірну роботу насосних станцій, оскільки відпадає необхідність в подаванні води в час пік, а також зменшити діаметр, а відповідно вартість водопроводів та транзитних магістралей.
Резервуари чистої води (РЧВ) призначені для регулювання нерівномірності роботи НС-1 та НС-2 і збереження запасів води на господарсько-питні, виробничі, протипожежні потреби на час гасіння пожежі. Вони розташовуються між насосними станціями 1-го і 2-го підйомів.
Класифікація:
• по відношенню до поверхні землі:
- наземні,
- заглиблені,
- напівзаглиблені.
• за матеріалом, з якого виготовляються:
- бетонні,
- кам’яні,
- цегляні (крім металу).
• за формою:
- круглі,
- прямокутні.
Обладнання резервуарів:
• підвідні та відвідні трубопроводи, переливні пристрої, спускні трубопроводи;
• вентиляційні канали, забірні люки, скоби чи драбини;
• пристрої для збереження НППЗ, приймальні колодязі із з’єднувальними трубопроводами.
Протипожежні вимоги до влаштування РЧВ
Загальний об’єм РЧВ включає:
- регулюючий,
- пожежний,
- аварійний.
Wрчв= Wрег +Wнпз+ Wав (м3)
Рис. 6.13. Способи захисту недоторканого протипожежного запасу: А – розташування всмоктувальних ліній на різній висоті з кожухом; Б – влаштування повітряно-водяного затвора; 1 – всмоктувальний трубопровід господарсько-питних насосів; 2 – всмоктувальний трубопровід пожежних насосів
Регулюючий об’єм РЧВ забезпечує збереження об’єму води, який утворився в результаті того, що НС-І працює в рівномірному режимі, а НС-ІІ в нерівномірному (якщо, для обох насосних режим роботи однаковий, то Wрег = 0). Регулюючі об’єми води на промислових підприємствах, під’єднаних до централізованої системи водопостачання, необхідно визначати на підставі графіку водоспоживання кожного підприємства і графіку подачі води у відповідності до режиму роботи всієї системи.
Пожежний об’єм РЧВ, слід визначати з умови забезпечення пожежогасіння із зовнішніх ПГ і внутрішніх ПК, а також спеціальних засобів пожежогасіння (спринклерних, дренчерних установок, якщо вони не мають власних резервуарів).
Аварійний об’єм води, повинен забезпечувати протягом часу ліквідації аварії на водогоні (8…18 год., залежно від діаметру труб), господарсько-питні витрати в розмірі 70 % від розрахункового графіку, виробничі витрати – за аварійним графіком, пожежні витрати – протягом 2…3 год.
Кількість резервуарів повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатись не менше 50 % об’єму води на пожежогасіння (рис. 6.13). Влаштування одного резервуару допускається за умови відсутності в ньому пожежного і аварійного об’ємів води.
Для збереження НПЗ води резервуари обладнуються автоматичними пристроями, котрі при досягненні недоторканого запасу відключають господарські насоси й подають сигнал в диспетчерський пункт і до НС-І для включення резервних.
Віддаль між резервуарами приймають згідно умов обслуговування ними будівель в радіусі:
• 200 м, при наявності автонасос;
• 150 м, при наявності мотопомпи.
Для збільшення радіусу обслуговування дозволяється прокладення від резервуару тупикової лінії довжиною до 200 м, діаметром 200 мм з влаштуванням в кінці тупика приймального колодязя об’ємом 3…5 м3. Перед мокрим колодязем встановлюють сухий колодязь, в якому штурвал засувки повинен виводитись під кришку люка.