Ризики венчурного підприємництва
« Конспект лекцій з управління венчурним бізнесом
Одним із важливих завдань венчурного підприємця є визначення рівня ризику та попередження венчурного інвестора про можливі об’єктивні негативні наслідки інвестування. Шляхом вимірювання, оцінювання та аналізування рівня ризику венчурного інвестування є можливим передбачити негативні наслідки реалізації проекту, сформувати резерви страхування та спланувати запобіжні заходи щодо уникнення чи зменшення впливу ризику.
Венчурні ризики – це імовірності втрат, які можуть виникнути у процесі виробництва, розробки та впровадження інноваційної продукції (товарів, робіт, послуг), і не принесуть очікуваних ефектів через дію суб’єктивних, об’єктивних та суб’єктивно-об’єктивних чинників під час здійснення венчурної інноваційної діяльності.
Загалом, існує багато класифікацій ризиків. Основні їх види можна представити наступним чином [22, 25, 40, 49, 53, 72-74]:
1. За причинами виникнення: природні; техногенні; змішані.
2. За характером діяльності: підприємницькі; фінансові; комерційні; валютні; інвестиційні; маркетингові; промислові; управлінські та ін.
3. За характером виникнення: внутрішні; зовнішні.
4. За часом виникнення і термінами дії: короткострокові; постійні; поточні; перспективні.
5. За силою впливу: слабкі; допустимі; критичні; катастрофічні.
6. За можливістю страхування ризиків: страхові; не страхові.
7. За джерелами виникнення: систематичний (ринковий); несистематичний (специфічний ризик, ризик конкретного проекту).
На думку фахівців, найголовнішими з ризиків щодо венчурного інвестування є наступні:
а) ризик нестабільності податкової політики;
б) банківський ризик;
в) ризик зміни величин бюджетних відрахувань;
г) ринковий ризик;
д) ризик зменшення попиту;
е) ризик надлишку пропозиції;
ж)ризик неефективності заходів із розробки та впровадження науково-технічних нововведень;
з) ризик скорочення фінансування;
и) ризик недостатності науково-технічного потенціалу;
к) ризик помилковості економічних прогнозів тощо.
Методи мінімізації ризику для венчурних підприємств полягають в удосконаленні та підвищенні ефективності функціонування внутрішніх систем підприємства, які можуть суттєво вплинути на його позиції у зовнішньому середовищі. Таким чином венчурний підприємець може 1) удосконалювати власну маркетингову стратегію, оновлювати або ж і розробляти у випадку її відсутності.
До управлінських механізмів зниження ризиків венчурної фірми також належать і 2) скорочення періоду входження на ринок, що, у свою чергу, може досягатись за рахунок: а) пришвидшення термінів виконання НДВКР чи розробки інноваційної частини проекту, б) пришвидшення технічних процедур виведення новинки на ринок та її комерціалізації, в) усунення вхідних бар’єрів шляхом додаткових вливань коштів, отримання державних дотацій тощо.
Іншим методом, що є наявним в арсеналі венчурного підприємства з метою мінімізації ризиків, є 3) розширення мережі посередницьких послуг, що є своєрідною диверсифікацією ризиків між організаціями посередниками.
Як один із методів венчурне підприємство може застосовувати 4) механізм зниження цін на продукцію, проте, очевидно, що такий метод, незважаючи на його суттєву дієвість, повинен бути добре обґрунтованим та виправданим, щоб не дозволити підприємству переступити поріг прибутковості, за яким проект виявиться нерентабельним.